З 2022 року нами було опитано 462 свідків насильницьких зникнень, свавільних затримань та злочинів проти цивільного населення, зокрема – обстрілів цивільної інфраструктури, привласнення окупантами приватного майна, незаконного позбавлення свободи.

Станом на кінець лютого 2025 року виявлено інформацію про 310  цивільних оcіб, яких було свавільно затримано представниками РФ або підконтрольними країні-агресору угрупованнями.

Протягом лютого 2025 року документатори ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» опитали 20 осіб, які стали свідками та потерпілими від свавільних затримань, обстрілів цивільної інфраструктури та воєнних злочинів, вчинених країною-агресором проти цивільних осіб.  З них одна особа свідчила про обстріли  цивільної інфраструктури (у Запорізькій області) та привласнення свого майна на окупованій території російськими військовими, інші 19 стосувались незаконних позбавлень особистої свободи цивільних осіб. 

Під час опитувань у  лютому 2025  року документаторами виявлено 22 особи, які були незаконно позбавлені особистої свободи внаслідок російської агресії.

Всі виявлені особи, які були незаконно позбавлені свободи, перебували у статусі цивільних, не чинили опору, не здійснювати жодної діяльності, яка би загрожувала життю та здоров’ю інших, не вчиняли правовопорушень чи іншої незаконної діяльності. 

Причини більшості виявлених документаторами у цьому місяці випадків незаконного позбавлення свободи цивільних осіб не відомі, їм передували обшуки житла осіб. Проте, у свідченнях, опрацьованих документаторами у лютому 2025 року, причинами дій окупантів були політичні мотиви та наявність проукраїнської позиції. 

Так, незаконне позбавлення свободи пана П.  є прикладом політично мотивованого переслідування громадського діяча та підприємця на тимчасово окупованій території. Потерпілий активно займався благодійною діяльністю, залучав міжнародне фінансування та відмовився від співпраці з окупаційною адміністрацією одного з населених пунктів Запорізької області, які пропонували йому керівну посаду. Його затримання відбулося після викрадення колеги, який згодом почав співпрацювати з окупантами та, ймовірно, передав інформацію про потерпілого. Затримання здійснили невідомі особи у військовій формі, без пояснення причин. Згодом окупаційна влада провела обшук у будинку, виправдовуючи свої дії пошуком зброї. Через кілька місяців стало відомо, що потерпілий примусово залучений до риття окопів для окупаційних військ, а пізніше його перевезли до РФ, де він, за наявною інформацією, утримується у в’язниці. Цей випадок демонструє системне використання окупаційною владою незаконних затримань як методу придушення активної громадянської позиції, залякування місцевого населення та фізичного усунення осіб, які можуть становити загрозу для встановленого режиму.

Опитані, які пережили незаконне ув'язнення, свідчили про нелюдські умови тримання, постійні побиття. Так, пан С. згадує: “В СІЗО одразу почали бити та катували струмом. Задавали ті ж самі питання, що і під час мого допиту…. Казали мені, що нас вже здали. Били декілька ФСБшників у балаклавах, військовій формі.. Я перебував у СІЗО півроку, де всіх затриманих кожного дня били і катували струмом (по 2 рази на день). Мене били струмом найбільше за всіх. Приблизно через 2 місяці стали бити менше, могли через день, інколи не били на свята, могли дали тиждень відпочинку від струму та побиття. Застосування фізичної сили відбувалось то з наростання, то послабленням, але били і катували постійно протягом півроку мого перебування”. Пан С. був затриманий на території тимчасово окупованої Херсонської області. 

Пан О, якого незаконно позбавили особистої свободи на території тимчасово окупованої Запорізької області, зазначав документаторам, що під час допиту окупанти били його, паралельно запитуючи щодо знайомих військових чи поліцейських, чи  служив він, чому не служив. Відповіді на питання були їм не потрібні, бо під час них окупанти завдавали ударів ще дужче. 

Двоє свідків, які спілкувались з документаторами Об'єднання у лютому 2025 року, розповідали про свою примусову депортацію з окупованої частини Запорізької області до Грузії.

Так, пан Т. розповідає, що його та інших  затриманих осіб були примусово доставлено до міграційної служби одного з населених пунктів Запорізької області, де їх піддали ідентифікаційним процедурам – зняттю відбитків пальців, фотографуванню та підписанню документів без надання їх копій. Зміст документів не роз’яснювався, що позбавило затриманих можливості розуміння правових підстав їх примусового видворення. Особисті речі, зокрема паспорти та мобільні телефони, були вилучені до моменту перетину кордону. Депортація здійснювалася в супроводі збройних осіб. Далі осіб утримували під вартою та конвоювали через Маріуполь та Ростов-на-Дону до Верхнього Ларсу (Пункт контролю на російсько-грузинському кордоні у Північній Осетії), де їх передали грузинській стороні. Після перевірки на кордоні їх відпустили, і завдяки волонтерам вони дісталися до Тбілісі.

Другий випадок також демонструє використання російською владою політики примусових переміщень. Пані С., перебуваючи у тимчасово окупованому Мелітополі, Запорізька область, отримала документ від окупантів про депортацію із забороною повернення на окуповану територію строком на 40 років. Окрім того, окупаційна “міграційна служба” примусово здійснила дактилоскопію та фотографування, без можливості оскарження даного рішення. Під час переміщення депортованих супроводжували озброєні представники російських силових структур, що підкреслює примусовий характер заходу. Депортованих вивезли через Маріуполь та Ростов-на-Дону до Верхнього Ларсу, де їх передали грузинській стороні. На кордоні їм повернули паспорти, проте частину особистих речей не повернули.

Обидві ситуації демонструють цілеспрямовану політику РФ щодо змушення українських громадян залишити окуповані території. Вони свідчать про системні порушення прав людини, включаючи незаконне позбавлення волі, примусове переміщення, обмеження свободи пересування та незаконне вилучення майна. Такі дії можуть кваліфікуватися як серйозні порушення норм міжнародного гуманітарного права та потребують відповідного міжнародного реагування.

‍

ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» із 2017 року провадить свою діяльність,  спрямовану на захист осіб, незаконно позбавлених особистої свободи з політичного мотиву. Широкомасштабна збройна агресія РФ і окупація значних територій України призвела до нової хвилі насильницьких зникнень та свавільних затримань. Об’єднання у рамках коаліції громадських організацій «Україна. 5 ранку» з 2022 долучилось до документування та глибинного опитування постраждалих та свідків міжнародних злочинів, скоєних російськими військовими на окупованих територіях України.

Дайджест підготовлено за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine.

Повний текст дайджеста документування воєнних злочинів фахівцями ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» за лютий 2025 року ви можете переглянути у вкладеному PDF-файлі.