До ГО Об'єднання родичів політв'язнів Кремля звернулася мати політв’язня Григорія Сінченка, Тетяна Гулевська. Вона стверджує: їхнього першого адвоката залякали, з вікон СІЗО, де перебуває Григорій, постійно чути крики, на передостанній суд Григорія вивели по відеозв’язку з побитим обличчям і зразу вимкнули, а потім під тиском він змінив показання і визнавав свою провину у приписаних окупантами злочинах.
Тетяна переконана: сина перевели із Ростова-на-Дону в Таганрог, коли його справа зайшла в тупик, щоб катувати і вибити зізнання. За її словами, це – не поодинокий випадок і схема дій росіян Южного окружного суду Ростова-на-Дону.
“Вже були суди 1,5 року, вже вони підходили до кінця. Але в них (росіян) недостатньо доказів було. І Григорій весь час вимагав якісь нові подання. Але йому відмовляли все одно. Григорій наполягав, що все, що з нього вибили – це було під тортурами”, – ділиться Тетяна Гулевська про справу сина.
“Ось так воно тягнулося-тягнулося, суддя дуже нервував. На подання сина він всі відмовляв, а всі подання прокурора задовольняв. А потім на один суд його не привозять, відклали суд, щось сталося… А на наступний суд (Григорій Сінченко вийшов) уже по інтернету, і обличчя його побите. І адвокат спитав: “В чому справа, де ти?” Він каже: “Я не знаю, де я”. Якщо би він був у камері разом із людьми, він би дізнався. Я так зрозуміла, що значить він у одиночній камері”, – згадує пані Тетяна.
“І адвокат встиг спитати: “Чому обличчя побите?” Він (Григорій Сінченко) встиг сказати, що його тут знову катують, б’ють. І зразу зв’язок обірвався по інтернету і все, сказали, що нема зв’язку. Після цього ще тижня 2-3 суду не було. Видно вони чекали, поки там побої (пройдуть), або знову його били, я не знаю”, – зітхає мати.
“Южний окружний суд у Ростові. Він там один у них такий, в якому наших військових, “азовців” судять і тих (цивільних бранців), кого в шпіонажі та тероризмі звинувачують. Там (викраденого в Новій Каховці) Артема Баранова та (мешканця Хесону) Павла Запорожця там судять, це ті хлопці, що були в 5 СІЗО та в 1 СІЗО разом із Грішею”, – пояснює мати Сінченка.
Раніше, в червні 2024, про історію та ситуацію свого сина пані Тетяна розповіла у другій частині короткометражного документального серіаліті “Заручники (без) захисту”, знятому ГО Об'єднання родичів політв'язнів Кремля та кримськими медійниками СЕМААТ:
“Грішу відвезли спершу в 1 СІЗО (Ростова) і тримали більше року. Потім у 5 СІЗО, після того, як у 1 СІЗО там була якась страшна історія із заручниками, яких повбивали. Після цього там у них перевірки почалися. І ми ж жалілися, що там було по 30 людей у кімнатах, де 30 ліжок, вони там на підлозі спали, і їх ні в баню, ні на прогулянку (не водили). У Гріши вже лишаї завелися, словом, там жахливі були умови”, – згадує пані Тетяна, мати Григорія Сінченка.
“І видно після цих перевірок їх стали переводити вже в 5 СІЗО (Ростова). Але там він довго не пробув. І адвокат так думає, і інші мами (бранців) так думають, що ті (політв’язні), які не хочуть вину визнавати, росіяни їх відвозять туди (в Таганрог) ламати. Тому що ні прокуратура, ніхто не приймає і не розглядає жодних скарг, ні Москалькова. Ми з другим нашим адвокатом Олегом Богдановичем писали.
"Той адвокат, що у нас був раніше, Нікіта Володимирович, відмовився від Гріши, побоявся, його залякали. І він сказав нашому теперішньому адвокату (Олегу Богдановичу), що ви, якщо будете скарги писати, то берете на себе відповідальність за його (Григорія) життя, я би вам не радив, і інші адвокати не радили. І другий адвокат у мене питав: що робити – писати скарги чи не писати скарг? Я кажу, давайте все ж таки будемо писати, мовчати не можна! І він подав. Але 1,5 місяці вже, як Гріша там, але ніяких відповідей однаково немає. А його пресують все одно, і ми вже боїмося скаржитися. В Росії страшно скаржитися”, – підсумувала Тетяна.
На наступному суді Григорій Сінченко раптово став зовсім іншим: він вперше змінив показання і став визнавати свою провину, не захищав себе, не хотів нічого оскаржувати. “Він став таким пригніченим, сидів опустивши голову, уже нічого майже не говорив таким тихим голосом", - з болем розповіла мати.
"Суддя поставив таке питання йому: ну що стосовно катувань? Він (Григорій Сінченко) думав-думав, потім сказав, видно як йому говорили, що він обмовив співробітників СІЗО. (Суддя сказав) ви тепер визнаєте свою провину? Гріша сказав: “Так, визнаю”. Я так розумію, що його (Григорія) били. А в цей час, поки не було судів, адвокат (Олег Богданович) двічі їздив туди, намагався хоч щось передати, якусь передачу, з ним зустрітися. Його (адвоката) не пустили, двічі виносили йому записки (від Гріши) “Відмовляюся у зустрічі з адвокатом”, – згадує пані Тетяна.
За словами матері політв’язня, раніше суддя Южного окружного суду Ростова весь час спішив закінчити справу і нервував, що Гріша постійно робив нові подання. А тепер суддя відклав суд аж на місяць, із 21 вересня 2024 на 21 жовтня 2024. “Видно, перестав спішити. Певно вони вже вибили з Гріши все”, – переконана пані Тетяна.
“Раніше Гриша дуже активно захищався і він хотів, щоб ми подавали апеляцію з адвокатом і касаційну скаргу. А зараз ми з адвокатом обговорили, що коли подавати апеляційну скаргу, то Гришу ще 6 місяців там будуть тримати, тому треба в нього спитати, хоче він (цього) чи не хоче. І він сказав: не треба, що присудять вже, те присудять. Я так розумію, що йому там дуже тяжко 6 місяців перебувати і він уже на все згоден, тільки би його по-швидше звідти кудись перевели”, – ділиться висновками мати політв’язня Сінченка.
“Я знайшла ще дві мами (бранців), у яких теж там (у Таганрозі) сини, і теж цивільні. І вони теж сказали, що все точно у них за таким же сценарієм було, що суди вже підходили до кінця, якихось доказів росіянам) не вистачало, щось пішло не так, і їх (синів) теж відвезли туди в Таганрог і теж катують, і адвокатів не пускають, і вони теж почали зізнаватися в тому, в чому раніше не зізнавалися”, – стверджує Тетяна.
“Всі, хто там був, кажуть: там знущаються, там чути з вікон крики постійно. Адвокат от наш двічі їздив, і теж каже, що двічі було чути крики. Вони (росіяни) там дуже знущаються: там тримають українських цивільних і українських військових”, – розповідає мати Сінченка.
Відношення до Сінченка з боку адміністрації СІЗО завжди було жорстоке та упереджене. Зокрема, йому не надається медична допомога та забороняється доступ до передач ліків рідними. Григорій має ряд хронічних та набутих за час незаконного утримування хвороб, такі як захворювання хребта та туберкульоз. Крім того, Григорій має численні травми після катувань та хвороби, пов’язані з його протестними голодуваннями. Зважаючи на стан здоров’я Григорія такі дії є жорстоким поводженням, фізичним та психологічним насильством.
Крім того, Григорій постійно утримується в інформаційному вакуумі: йому перешкоджають в спілкуванні з рідними, не дозволяють дзвінки, не передають листи та посилки з харчуванням, не надають доступ до книг та газет. Рідні в’язня позбавлені можливості отримати правдиву інформацію про і від Григорія.
Порушення проти українського громадянина Григорія Сінченка — незаконна депортація, порушення права на справедливий суд, ненадання медичної допомоги — є грубими порушеннями Женевських конвенцій 1949 року.
Раніше з матір’ю бранця Тетяною Гулевською ГО Об'єднання родичів політв’язнів Кремля вже подавало листи до Уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця, де ми просили сприяти відновленню порушених прав Григорія Сінченка у незаконному російському полоні та сприяння його повернення в Україну у зв’язку з важким станом здоров’я.
Нагадаємо, що наші фахівці нині документують воєнні злочини російських окупантів за підтримки Norwegian Helsinki Committee - дякуємо організації, що допомагаєте продовжувати цю надважливу роботу.
