Священник греко-католицької церкви Олександр Богомаз дев’ять місяців проводив богослужіння в окупованому Мелітополі. Росіяни неодноразово приходили до нього з обшуками та допитами. Востаннє — 1 грудня, тоді його вивезли за межі міста, звідки він пішки, під обстрілами, дійшов до українських позицій. Зараз Богомаз на підконтрольній Україні території. Свою історію він розповів документаторам Об’єднання.

З початком війни отець вирішив залишитися з людьми, які не могли виїхати з окупованого міста. Як пригадує Олександр, бувало, що священників забирали з блокпостів до комендатури на допит. Парафіян ув’язнювали рідко та лише, тих, хто агресивно висловлювався щодо окупаційної влади. Олександр пояснював вірянам, що їм треба бути обережнішими, що вони знаходяться в умовах, де не можна вільно висловлюватися задля своєї ж безпеки. Серед знайомих священника є люди, які пропали безвісти та він досі не знає що з ними.

«У березні я вже не мав сил. Щонеділі мав їхати служити у Мелітополі й по селах. Знав, що маю усміхатися, говорити проповідь. Але йшов до престолу і не розумів як людей підбадьорити, яких слів підібрати. Розвертався до вірян, щоб привітатися, і вже був зовсім інший. Я не можу вам це пояснити, Господь давав сили. Не знаю, як», – каже Олександр. 

Окупанти приїжджали до Олександра сім разів. Переважно це були допити, під час яких його питали про фінансування церкви, чи він навідником українських артилеристів, чи переховує партизанів, чи зберігає зброю, чи веде антиросійську пропаганду під час богослужінь.

«На сьомий раз все відбулось після ранкової служби. Ми зі священником Леонідом сиділи у їдальні, пили чай і бачили, як у двір забігають люди з автоматами. Думаю, зроблю пару ковтків чаю і вийду. Зрозумів, що вони мене заберуть. Мене допитували близько трьох годин та ставили ті ж самі питання, як і зазвичай. Потім мене вивезли до блокпоста Василівки, де, погрожуючи розстрілом, взяли мої дані, сфотографували та оголосили мені вирок. Після чого відправили йти пішки в бік Запоріжжя. Зі мною були тільки документи, більше нічого не дозволили взяти».

Під час свого тригодинного шляху до українських позиції, Олександр йшов по трасі всіяній уламками та вирвами. Бачив та чув як обстрілюють наші позиції. Як пригадує, йшов на адреналіні. Першим, хто його зустрів  — був його парафіянин, який довів священника до українського блокпоста. Туди приїхала поліція та відвезла до Запоріжжя, де Олександр провів першу ніч на контрольованій території в одному з монастирів.

Публікація підготовлена за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.