З якими проблемами стикаються цивільні ув’язненні після повернення з російського полону? Чи складно довести факт перебування у полоні окупантів, які докази зазвичай потрібно надавати? На яку допомогу можуть розраховувати цивільні після звільнення? Про все це дізнавалися журналісти у сюжеті проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов'я». Катерина Левченко, юристка Об’єднання, стала однією експерток матеріалу та відповіла на ці важливі питання.

‍

Росія утримує в полоні приблизно 28 тисяч цивільних українців за інформацією Уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця. Українській стороні вдалося звільнити лише 147 громадян, які перебували у незаконному утриманні. Після повернення з полону цивільні стикаються з різноманітними питаннями, пов'язаними з фінансами, житлом, медициною та мають психологічні проблеми з адаптацією. А найголовніше — не можуть домогтися отримання державної допомоги, належної їм законом.

Так, учасника АТО Віталія Наконечного російські військові затримали у квітні 2022 року на Херсонщині. В ув’язненні він пробув кілька тижнів. Українець згадує численні тортури, які йому довелося пережити перебуваючи в заручниках. Зараз він перебуває на підконтрольній Україні території й намагається отримати соціальну допомогу. Микола звернувся до Мінреінтеграції, щоб підтвердити факт позбавлення свободи внаслідок збройної агресії Росії. Але він отримав відмову. В офіційній відповіді Мінреінтеграції, яку він надав редакції «Новини Приазовʼя», зазначено, що відповідна комісія ухвалила рішення про непідтвердження факту перебування чоловіка у полоні.

Пані Катерина розповіла «Новинам Приазов’я», що закон, згідно з яким встановлюється факт перебування людини в полоні, не містить чіткого й вичерпного переліку документів, з якими має звернутися заявник.

«Найбільша проблема, з якою стикаються заявники, коли вони отримують так звану відмову, що ця відмова немотивована. Вони отримають лист від Мінреінтеграції, в якому зазначено, що для ухвалення позитивного рішення не вистачило голосів. Вони вважають, що цим самим повідомляють щось заявнику. Насправді ж, стикаючись з такою відмовою, жоден заявник не розуміє, що йому робити, чого саме комісії не вистачило, тобто які документи треба докласти? Якби, наприклад, був вичерпний перелік документів, то вони могли б посилатися, що саме не вистачає», – зауважила вона.

Є велика категорія осіб, які перебували у заручниках на окупованих територіях Херсонської й Запорізької областей і яких окупанти відпустили самостійно, розповідає юристка. Багатьом із цих людей відмовляють у підтвердженні факту полону.

«Ці люди поверталися на підконтрольну Україні територію через Росію, через Європу. Тобто вони повернулися на територію України, де в них немає нічого – після полону, з підірваним здоров'ям, з умовними документами. І їм відмовляють у встановленні цього факту, оскільки комісія вважає, що недостатньо документів. Тобто, вимагати від людей, щоб вони після пережитого полону ще якось мали проконтактувати з окупантами про своє незаконне ув'язнення і надати ці документи комісії, це таке абсурдне явище. Коли держава не змогла захистити, людина перебувала в полоні, людина втратила дім і, повернувшись в Україну, вона має ще щось доводити! Немає ніякого сприяння цим людям від правоохоронних органів», – зазначила вона.

Для підтвердження факту перебування у полоні потрібно подавати всі докази, які можливо зібрати. Це може бути безпосередньо звернення до правоохоронних органів та їхні відповідні витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, звернення родини до Координаційного штабу, Національного інформаційного бюро, до об'єднаного центру СБУ про увʼязнення людини.

«Ці органи письмово відповідають заявникам. Якщо у відповідях міститься інформація, що підтверджує позбавлення свободи, обов'язково треба надавати цю інформацію. Також дуже важливим є підтвердження від Червоного Хреста. Це також можуть бути відповіді від робочих груп ООН, якщо такі є. За наявності – документи окупаційної влади та РФ. Звичайно, вони не можуть вважатися прям документами в розумінні українського законодавства, але вони у своїй сукупності можуть підтверджувати викладення в заяві обставини, на які посилається заявник щодо свого ув'язнення. Документи міжнародних організацій, якщо проводилось якесь розслідування щодо ув'язнення тих чи інших категорій людей», – перелічує правозахисниця.

Після підтвердження факту перебування у полоні, людина має право на соціальний і правовий захист за Законом «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».

‍

Цивільні ув'язненні після звільнення можуть отримати:

• одноразову грошову допомогу 100 тис. грн після звільнення;
• відшкодування витрат на професійну правову допомогу;
• реструктуризацію заборгованості перед банком чи іншою фінансовою установою;
• соціальну та медичну реабілітацію, психологічну допомогу;
• забезпечення тимчасовим житлом;
• збереження місця роботи упродовж всього періоду позбавлення свободи, а також протягом 6 місяців з дня звільнення в разі проходження реабілітації.

‍

Дія цього закону поширюється і на членів сімей цивільних заручників, важливо, щоб вони теж знали про свої права на:

• щорічну грошову допомогу 100 тис. грн до моменту звільнення такої особи;
• одноразову грошова допомога 100 тис. грн у випадку смерті особи під час обмеження свободи або продовж року після звільнення внаслідок пов'язаних з ув’язненням причин.
• здобуття передвищої та вищої освіти за бюджетні кошти для дітей такої особи до 23 років.
• відшкодування витрат на профільну правову допомогу після звільнення.

‍

Перегляньте брошуру Об'єднання, де детально описані сервіси, які передбачає цей закон, а також які кроки треба здійснити, щоб отримати державну підтримку.