Російські «визволителі» забирають найкращих: Олександр Панченко, проукраїнський активіст, розповів документаторам Об’єднання про свій досвід перебування в полоні окупантів. 

Олександр працював у поліції, а після виходу на пенсію став юристом у місцевому психоневрологічному інтернаті. До окупації у вільний час займався озелененням Приморська, організовував суботники. Коли місто потрапило під окупацію, найактивніші його жителі почали виходити з українськими прапорами на мітинги. Олександр — був серед цих активістів. Згодом Олександр одним з організаторів «нічного патруля» — люди самоорганізувалися і берегли Приморськ від мародерства та крадіжок.

«21 квітня 2022 року ми з колегами по патрулюванню зустрілися у мене вдома та обговорювали, що це діло треба згортати. Окупанти передали нам інформацію через одного колаборанта, що якщо ми хочемо далі працювати, то повинні передати їм список людей, долучених до “нічного патруля”. Ми не хотіли цього та вирішили, що той тиждень — останній, коли ми працюємо».

Як тільки Олександр та його знайомі вийшли з дому, їх затримали — дві машини з окупантами вже стояли біля будинку. Росіяни відвезли чоловіків до блокпоста на заправці, де до Панченка вийшов комендант.

«Сказав коменданту, що я голова Приморської філії Червоного Хреста. Комендант, коли це почув, озвірів відразу та вдарив мене. Після цього мене відвели в маленьку господарську кімнатку на заправці та посадили в ящик, де стояли віники та швабри. В ньому можна було тільки стояти, я пробув там пів години».

Далі — був обшук в оселі Олександра, на який його відвезли з мішком на голові. У сумці чоловіка знайшли довіреність від одного волонтера, щоб возити у військову частину гуманітарну допомогу. Цього окупантам вистачило, щоб знову помістити активіста до ящика, в якому він цього разу провів добу. Коли його виводили на допит, то ставили питання щодо його волонтерської діяльності. Кілька разів Олександра вдарили по голові.

Згодом затриманого активіста відвезли до приміщення в Солом’янському районі Приморська. Тоді до нього прийшов представник ФСБ. Олександра почали питати де знаходиться зброя з відділку поліції. Природно, що волонтер цього не знав. Йому погрожували облити машинним мастилом та підпалити, а також біли палицею по голові.

«Мене відвезли до відділку поліції на вул. Жуковського, посадили до камери. Підсилили безхатька, якого я попросив таємно передати лист до дружини, повідомити де я та попросити ліки. Його відпустили на шостий день та він зробив все, як я і просив. Дружина нарешті знала де я, за час моєї відсутності вже встигла побувати в бердянській колонії №77, вишукуючи мій слід».

Після 10 днів у Приморську, Олександра повезли до Бердянська вже в районний відділок поліції. Там його допитували люди, що називали себе «оперативниками розшуку» та питали про зв’язки з поліцією, військовими та схованки зброї. Зрозумівши, що цивільний активіст не володіє цією інформацією, Олександра повернули до Приморська та випустили 7 травня. Коли росіяни прощалися з ним, то запрошували з червоним прапором прийти 9 травня на «свято» Згодом він виїхав з родиною з окупації та продовжує займатися волонтерством у дитячому хабі «Теплі долоні».