"Ми звикли радіти так званим «обмінам», дивлячись відео по телебаченню. За даними Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, лише близько 200 цивільних були звільнені в межах «обміну». Але значно більше людей звільняються з незаконного ув’язнення самостійно і мають проблеми з тим, щоби якось реалізувати свої права.

В нашій країні працює Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». Він говорить, кого ми як держава вважаємо незаконно позбавленими особистої свободи, і які пільги, сервіси, яку допомогу їм гарантуємо.

Разом з тим, цей закон не працює на сьогодні повною мірою, і пільги повною мірою не працюють. Працює фінансова допомога й освіта для дітей незаконно ув'язнених, наприклад. Але люди, які звільнилися з незаконного ув’язнення самі, мають доводити факт, що вони дійсно були в незаконному ув’язненні, і тільки після доведення цього факту отримують доступ до державної допомоги.

Як саме Комісія при Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України приймає рішення? Вона розглядає заяву особи і відомості, які особа надає на підтвердження того, що вона дійсно перебувала в незаконному ув’язненні. В такій комісії я працював з 2019 по 2022 рік. Тому теж маю розуміння, що в складі комісії – живі люди, які в повсякденному житті можуть бути недотичні до цієї теми, вони можуть працювати в різних міністерствах.

Цивільні, які звільнилися самі, як правило не мають ніяких відомостей чи документів на підтвердження. Це люди, яких могли окупанти незаконно ув'язнювати за нелояльність до окупаційної адміністрації і використовувати як рабську працю.  Це могли бути люди, цікаві окупантам для отримання певної інформації: якщо це рідні учасників АТО, журналісти, активісти. Після повернення на волю вони стикаються з тим, що не можуть отримати державну допомогу.

Дуже часто вони втратили на тимчасово окупованих територіях все своє майно і розраховують на адекватну підтримку з боку держави. Але хоча вони формально виконують всі вимоги закону, подають заяви до міжвідомчої комісії, але дуже часто отримують відмови. Через те, що так званий “статус” комісія не може підтвердити через брак відомостей. Що це мають бути за відомості ні багато юристи, ні члени комісії не знають. Закон це не пояснює, підзаконні акти це також.

Наскільки ця проблема є масовою, точно сказати не можемо, тому що ми робили запити на Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, хотіли дізнатися статистику. Ця інформація, на жаль, для нас закрита.

Так само запити робив Офіс Омбудсмана України, і ми бачили в концепті офісу Омбудсмана інформацію про те, що в 2023 році в комісії, з загальної кількості поданих заяв відмовлено було 30% заявників. Заяви подають не лише цивільні, але й військові. Військовим відмовляють дуже рідко, тобто більшість відмов стосується саме цивільних.

Відповідно, проблема в тому, що цивільні бранці, котрі звільнилися самі, не можуть довести факт незаконного ув'язнення, не знають, як це зробити, втрачають будь-яку державну підтримку, втрачають довіру до держави.

В нашій організації працює юридична служба, куди звертаються такі люди, і більшість цих запитів пов'язані з тим, щоби допомогти скласти якраз таки документи для Міністерства реінтеграції, щоби довести факт незаконного ув'язнення.

Ми виносимо цю проблему на обговорення в рамках Правозахисного клубу для того, щоби спробувати сформулювати певний перелік рекомендацій, порад людей з правозахисного, державного та неурядового сектору, які залучені в цю тематику. І скласти певний гайд, як треба діяти незаконно ув'язненим цивільним, які отримали свободу не через офіційні так звані «обміни», а самостійно.

Члени комісії, хоч вони виконують звичайно свою вузьку задачу конкретно по аналізу кейсів, по наданню, по прийняттю рішення про встановлення чи не встановлення фактів, але треба розуміти, що Комісія репрезентує собою ставлення держави Україна до своїх громадян, які пережили незаконне ув'язнення в окупації й приїхали на підконтрольну територію. І ці постраждалі дуже часто покидають територію України, бо без всякого статусу, так званого, без всякого встановлення факту незаконного ув'язнення в будь-якій країні Європи вони отримують просто по факту того, що вони українці, більше підтримки, ніж в Україні зі “статусами” та у взаємодії з комісіями та іншими органами".  

Вступне слово до Правозахисний клуб «Повернення поза обміном: як захистити права самостійно звільнених з неволі РФ» Igor Kotelianets, голови Об'єднання родичів політв'язнів Кремля

Дякуємо всім за конструктивні пропозиції та участь у події! За результатами клубу збираєvj висновки експертів, представників органів державної влади, а також тих, хто пережив незаконне увʼязнення і врахуємо їх в аналітичному документі та в рекомендаціях до державних структур щодо необхідності внесення змін до законодавства.

Висновки та конструктивні пропозиції внесемо до алгоритму прискореного встановлення факту позбавлення особистої свободи тих цивільних осіб, що були звільнені самі не внаслідок так званих обмінів. Над алгоритмом фахівці Об'єднання родичів політв'язнів Кремля працюють за підтримки Міжнародний фонд "Відродження".

‍