Фото: Cara Anna, Associated Press. Мурал у м. Харків, Україна
‍

«У Криму майже 180 політв'язнів» — стаття під таким заголовком вийшла у канадському виданні Le Devoir. Вона була написана на основі інтерв’ю правозахисників: голови Об’єднання Ігоря Котелянця та Ольги Скрипник, голови Кримської правозахисної групи. Хто стає політв’язнями у Криму, де вони утримуються та як змусити РФ сісти за стіл переговорів щодо обміну цивільних — читайте в українському перекладі цієї статті.

За даними українського уряду та правозахисних організацій, у кримських в'язницях перебуває близько 180 політичних в'язнів. Переважно це кримські татари — корінний народ мусульманської віри. Також активісти, які з 2014 року виступають проти незаконної анексії півострова Росією, і громадянські журналісти, що протистоять кремлівській пропаганді. 

Такими репресіями Росія прагне знищити будь-яку опозицію в Криму, щоб створити враження, що населення півострова підтримує приєднання території. Так вважає голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник: «Для РФ дуже важливо знищити цю активність і сховати її у в'язницях. Російська влада оприлюднює такі випадки, щоб збагатити пропаганду. ФСБ каже: бачите, татари — терористи, а українці — нацисти».

Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець різко засудив репресії Росії на півострові. В опублікованій в Telegram заяві 26 лютого, на День спротиву окупації Криму та міста Севастополя, він написав: «Через постійний острах перед українським спротивом, Росія не припиняє жорсткі репресії та переслідування наших громадян у тимчасово окупованому Криму: незаконні обшуки, сфабриковані кримінальні справи, надумані вироки, зокрема, представникам корінного народу півострова — кримським татарам».
‍

Категорії ув'язнених

Багатьох татар, у тому числі Ансара Османова, який у червні цього року отримав рекордний 20-річний термін позбавлення волі, переслідують за статтею 205.5 КК РФ, що стосується терористичної діяльності. «Цих активістів звинувачують у причетності до ісламського руху «Хізб ут-Тахрір», що у РФ вважається терористичним, але не є забороненим в Україні та багатьох країнах світу. Росія використовує своє антитерористичне законодавство переважно як привід для переслідування нелояльних до окупаційного режиму кримчан», — вказує Ігор Котелянець, голова Об’єднання родичів політв'язнів Кремля — організації, що документує політичні переслідування в Криму.

Крім того, українці, що мешкають в Криму, за виступи проти російської окупації отримують звинувачення у диверсії чи співпрацю з українськими спецслужбами. Як-от Дмитро Штибліков, що у 2021 р. мав вийти на волю після 5 років суворого режиму за диверсію. Відразу після першого строку Дмитро отримав другий — 19,5 років за новою справою про «державну зраду».

Громадянські журналісти — зокрема Ірина Данилович, медична працівниця, що відбуватиме 7-річний термін ув’язнення, — перебувають у полоні. «У Криму більше немає свободи преси», — пояснює Ольга Скрипник. «Громадяни, що надають інформацію, про обшуки та судові засідання, не є професійними журналістами. Бути відкритим журналістом та збирати неупереджену інформацію дуже небезпечно».

Тортури

До початку повномасштабного вторгнення політв'язнями в Криму були 123 громадяни України. Відтоді ця цифра зросла до 180. У Сімферополі відкрито другий слідчий ізолятор, повідомляють Ольга Скрипник та Ігор Котелянець.

Якщо в СІЗО №1 перебувають політв’язні з Криму, то в СІЗО №2 знаходяться переважно цивільні полонені з регіонів, що РФ окупувала після 24 лютого 2022 р. «Кілька українських активістів, представників обласної влади, журналістів на новоокупованих територіях Херсонської та Запорізької областей були викрадені російськими військовими та переправлені до Сімферополя», — уточнює Ольга Скрипник. Деяких ув'язнених утримують у СІЗО та колоніях на території РФ. 

Тортури практикуються систематично. Згідно зі зібраними свідченнями, політичних в'язнів били, під'єднували електричний струм до вух та геніталій, та імітували страти.

У своїй лютневій заяві в Telegram Дмитро Лубінець наголосив на кричущому порушенні Росією основоположних прав людини — ненадання медичної допомоги політв’язням в колонії. Наслідком цього стала загибель двох літніх бранців, що піддалися тортурам. Це 61-річний Костянтин Ширінг, засуджений до 12 років за шпигунство, і 60-річний татарин Джеміль Гафаров,  засуджений до 13 років ув'язнення за звинуваченнями в тероризмі.

Обмін полоненими

Основна надія родичів політв’язнів — їхні близькі повернуться додому за обміном. З моменту анексії Криму такі обміни відбувалися двічі — останній 7 вересня 2019 року, невдовзі після приходу до влади Президента України Володимира Зеленського. Тоді був звільнений Євген Панов, брат Ігоря Котелянця. Волонтер у 2016 році був ув'язнений і звинувачений у підготовці диверсій на півострові. «Його жорстоко катували. В результаті чого Євген не тільки свідчив проти себе, але і на вимогу ФСБ написав відмову від послуг адвоката, якого найняла наша сім’я», — розповідає Ігор Котелянець.

Після 2019 року з Росією були укладені інші угоди щодо здійснення обмінів, в рамках яких Об'єднання розробляло списки політв'язнів. «Але нічого не сталося: російська сторона не виконує своїх обіцянок, не надаючи пояснень», — каже Ігор Котелянець.

З моменту повномасштабного вторгнення між Україною та Росією переважно відбуваються обміни військовополоненими. «Росія відмовляється працювати над справами, які стосуються цивільних», — нарікає Ольга Скрипник. Вона сподівається, що третя країна, наприклад Китай, може стати посередником, щоб повернути Росію за стіл переговорів.