Це свідчення надав документаторам Об'єднання викрадений житель невеликого міста Пологи в Запорізькій області, що було окуповане 3 березня 2022 року. За свої шість днів полону, що здавався вічністю, він пережив системні побиття, приниження та став свідком розстрілу свого знайомого.

Ввечері 7 березня чоловік йшов на дачу та раптово перестрів російських військових. Вулиця була неосвітлена, тож він буквально врізався у військову техніку окупанта, ймовірно, в БТР. Опитаний подумав, що йому вдасться прослизнути мимо, але в техніці вимкнулось світло і його побачили. Військові одразу потягли його до дерева, скріпивши руки та ноги пластмасовими затяжками.

«Один з окупантів направив мені пістолета в лоб, а другий — автомат в груди. В мене забрали цигарки, запальничку, телефон, ліхтарик і паспорт. В телефоні дивилися соцмережі, фотографії з галереї, все. В одному з каналів у Telegram висвітилося повідомлення: “Нікому не сповіщайте пересування ЗСУ”. Військові почали допитувати: що це за спілкування таке, хто мої родичі, де навчається донька, де я служив. Після огляду повернули мені тільки паспорт».

Чоловік довго був прикутий до дерева. Тільки коли почало світати, йому розв’язали ноги та посадили біля воріт, де тримали до настання ранку. Від затяжок у заручника довго залишалися сліди вже після звільнення, які він просив послабити, але йому відмовляли.

«Мені зав'язали очі, але я проморгав одне і трохи бачив. Приїхали кілька “тигрів” і з них вийшли офіцери – чисті, охайні, в зелено-жовтих камуфляжах. Військові спитали у начальства, що зі мною робити. Ті сказали завести мене на територію штабу».

Чоловіка посадили біля штабу на вулиці. Почали оглядати його тіло на предмет слідів від приклада або татуювань – намагалися зрозуміти чи чоловік військовий, але у заручника була наколота тільки група крові на грудях. Згодом чоловіка повели до підвалу та через деякий час почали допит. Йому погрожували пістолетом та били, питаючи чи він знає щось про ТрО та схови зі зброєю. Він нічого з цього не знав.

«Сидів в підвалі тиждень. Кожен день мене били гільзами по суглобах, голові, гирями били по колінах, кулаками по ребрах. Раз в день давали недоїдені сухпаї, паштети й зморщені яблука. Єдиний промінець світла був на стелі, де труба входила в бетон. Коли мене випускали в туалет, я бачив цей підвал повністю та розумів, що я не єдиний заручник. Ми спали на двоярусних стелажах та були постійно пристебнуті пластмасовими наручниками до стійок цих стелажів. Познайомився з трьома чоловіками з села Семенівка. Хлопці казали, що були в ТрО та окупанти викрали їх.

Найбільша кількість заручників, що сиділа зі мною – 13 людей. Військові заходили до нас, як до «зоопарку», бо нас за людей там не рахували взагалі».

Під час перебування чоловіка у підвалі застрелили людину.

За словами опитаного, в той день росіяни приїхали п’яні та день у них був поганий, бо повернулися до штабу з двохсотими та двохсотими. Вони зайшли до підвалу та почали змушувати заручників співати гімн РФ. Стріляли біля вух полонених, називали їх «уродами» і «бандерівцями».

«Мій знайомий, сидів у робочій курточці на великому резервуарі з фарбою. Ми працювали разом з ним у вагонному депо. Один із військових сказав іншому, тицяючи на мого знайомого: “Подивись на нього – справжній бандерівець. В нього і куртка бандерівська!”. Окупант приставив автомат йому до голови спитав: “Як ти вважаєш – пора тобі вмирати, або не пора?”. Той каже тихенько: “Не пора”, а окупант у відповідь: “А я вважаю, що пора” – і вистрілив два рази. Ніч він з нами просидів мертвий. Зранку прийшли військові та помістили його тіло в мішок».

Відпустили заручника через шість днів – 13 березня 2022 року. Поки чоловіка не було, його жінка та мати кожен день ходили до місцевої комендатури, але їм казали, що РФ цивільних в полоні не тримає.

‍