За результатами публічної дискусії на День українського політв’язня, спікери заходу підготували рекомендації органам державної влади щодо вчинення термінових дій на захист прав позбавлених волі громадян внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей.
12 січня 2023 року з нагоди Дня політв’язня в ІА «Укрінформ» відбулася публічна дискусія щодо соціальної та правової підтримки заручників, полонених, політичних бранців та їхніх родин. На заході правозахисники й родичі затриманих обговорювали виконання державою закону «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», що набрав чинності 19 листопада 2022.
Закон передбачає регулярну грошову допомогу, правовий захист, медичні та реабілітаційні заходи, збереження робочого місця, безкоштовну освіту, забезпечення житлом та ряд державних сервісів для цих категорій громадян.
Проте на рівні виконавчої влади не були повноцінно впроваджені порядки та механізми, які дають можливості людям реалізувати свої права згідно з цим законом.
За інформацією Мінреінтеграції, протягом 2022 року Україні вдалося звільнити з російського полону 1596 осіб, з них лише 132 бранця – цивільні. В структурі органів державної влади створено профільний орган – Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими (далі – штаб). Відомство здійснює облік полонених і сприяє їх звільненню. Проте функції та зона відповідальності штабу охоплює лише механізми щодо звільнення військовополонених і не передбачає системну роботу щодо пошуку та звільнення цивільних заручників – громадян України, які були незаконно увʼязнені чи вивезені російськими військовими на територіях України, які перебували чи перебувають під тимчасовою окупацією РФ. Родичі цивільних заручників позбавлені можливості отримати захист і підтримку від держави у пошуку та звільненні незаконно увʼязнених внаслідок російської збройної агресії проти України.
Кабінет Міністрів України – визначити орган виконавчої влади та наділити відповідними повноваженнями, який виконував би функції Координаційного штабу з питань поводження з цивільними заручниками, здійснював системну допомогу родичам цивільних заручників у пошуку і встановленні місцезнаходження їх рідних, сприяв звільненню громадян України з незаконного увʼязнення внаслідок збройної російської агресії проти України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» так і не запрацював в частині медичного забезпечення позбавлених особистої свободи осіб. Статтею 8 Закону передбачено, що особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення надаються:• медична, реабілітаційна, у тому числі психологічна, допомога, соціальна та професійна адаптація в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;• соціальні послуги, у тому числі влаштування до соціальних закладів (установ), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Особа, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після звільнення має право на пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.Порядок забезпечення санаторно-курортним лікуванням, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України. Наразі склалась ситуація, коли цивільні особи, що пережили полон і, дуже часто, тортури не можуть отримати таку необхідну їм медичну, реабілітаційну, у тому числі психологічну допомогу не дивлячись на те, що Закон вступив в силу ще 19 листопада 2022 року.
Міністерство охорони здоров'я України – терміново розробити проєкти порядків щодо надання медичної, реабілітаційної, психологічної допомоги, винести проєкт на громадське обговорення, врахувати пропозиції представників громадянського суспільства та затвердити порядок. Або надати роз'яснення щодо реалізації існуючих порядків стосовно осіб, що були позбавлені особистої свободи
Міністерство соціальної політики України – терміново розробити Проєкти порядків щодо надання соціальної та професійної адаптації, соціальних послуг та інших видів підтримки, передбачених Законом. Винести Проєкти на громадське обговорення, врахувати пропозиції представників громадянського суспільства та затвердити Порядки.
Український Національний Центр Розбудови Миру – терміново розробити Проєкт порядку щодо надання підтримки та допомоги цивільним заручникам та їх родинам під час та після повернення їх в Україну, зокрема порядок зустрічі цивільних заручників після звільнення, надання первинної допомоги, винести Проєкт на громадське обговорення, врахувати пропозиції представників громадянського суспільства та затвердити Порядок.
Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України:
– ініціювати офіційні звернення та створення спільної робочої групи з Міністерством соціальної політики, Міністерством охорони здоровʼя України, Українським національним центром розбудови миру з метою розробки та затвердження згаданих порядків, для координації цих процесів та забезпечення захисту прав та інтересів заручників, полонених, політв’язнів, згідно з наступними нормами Положення про Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій:
– Міністерство координує здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок дій збройних формувань Російської Федерації, окупаційної адміністрації та/або державних органів Російської Федерації на тимчасово окупованій території, а також членів їх сімей;
– Міністерство координує здійснення заходів з повернення на територію України, на якій органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, громадян України, зокрема дітей, примусово переміщених (депортованих) на тимчасово окуповану територію або на територію Російської Федерації, інших держав.
Відповідно до ст. 5 Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» Єдиний реєстр осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, (далі — Єдиний реєстр), — це єдина державна інформаційно-комунікаційна система, призначена для реєстрації, зберігання, захисту, обробки, використання інформації про осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членів сімей таких осіб. Мінреінтеграції є відповідальним за забезпечення формування і ведення Єдиного реєстру та є його розпорядником.На виконання ст. 5 Закону постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2022 р. N 1281 затверджено «Порядок створення, ведення, доступу до відомостей Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України».В той же час Мінреінтеграції не розробило і не затвердило порядок, який регламентує належне внесення інформації щодо осіб до Єдиного реєстру осіб. Тож реєстр не функціонує. Також Мінреінтеграції не затвердило форму виписки з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.Оскільки виписка з Єдиного реєстру є тим передбаченим законодавством документом, що має підтверджувати, що щодо особи встановлено факт позбавлення особистої свободи, вона має обов’язкові реквізити, зокрема щодо строків позбавлення особистої свободи, а отже є необхідною для реалізації прав передбачених законом, зокрема, трудових прав, прав на пенсійне забезпечення, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших. Відповідно відсутність зазначених дій з боку Мінреінтеграції блокує можливості для реалізації заручниками своїх прав, згідно з Законом.
Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України у терміновому порядку розробити та затвердити Порядок, який регламентує належне внесення інформації щодо осіб до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Затвердити форму виписки з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Відповідно до п.3. ст. 17 «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» особи, стосовно яких у порядку, встановленому до набрання чинності цим Законом, прийнято рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, члени сімей таких осіб мають право на соціальний і правовий захист, передбачений цим Законом.Пунктом 15 «Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2022 р. № 1281 факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України також вважається встановленим щодо осіб:
– визнаних такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, відповідно до Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, після їх звільнення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1122 “Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 4, ст. 201; 2022 р., № 40, ст. 2155);
– яким, здійснено виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до:
Порядку виплати одноразової грошової допомоги особам, яких було незаконно позбавлено особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань та/або органів влади Російської Федерації на окремих територіях Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та тимчасово окупованій території України, звільненим 27 грудня 2017 р. та 24 січня 2018 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 р. № 38 “Деякі питання соціальної підтримки осіб, яких було незаконно позбавлено особистої свободи” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 13, ст. 447, № 24, ст. 857);
Порядку виплати одноразової грошової допомоги особам, яких було незаконно затримано в результаті акту збройної агресії з боку Російської Федерації, що відбувся 25 листопада 2018 р. в районі Керченської протоки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2018 р. № 1066 “Деякі питання підтримки осіб, яких було незаконно затримано в результаті акту збройної агресії з боку Російської Федерації, що відбувся 25 листопада 2018 р. в районі Керченської протоки” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 100, ст. 3311);
Порядку виплати одноразової грошової допомоги особам, яких було незаконно позбавлено особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації та/або органів влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, тимчасово окупованій території України та/або території Російської Федерації, звільненим 7 вересня 2019 р., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2019 р. № 845 “Деякі питання соціальної підтримки осіб, яких було незаконно позбавлено особистої свободи” (Офіційний вісник України, 2019 р., № 78, ст. 2693).
У переліку осіб, щодо яких факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вважається встановленим, відсутні особи, які були визнані такими, що позбавлені особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв’язку з громадською, політичною або професійною діяльністю таких осіб та стосовно них вже здійснені заходи щодо захисту і забезпечення їх прав та інтересів відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв'язку з громадською, політичною або професійною діяльністю таких осіб, підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, заходів з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук'яненка, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року N 328. (Далі Порядок 328).
До набрання чинності Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», саме постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року N 328 керувалась міжвідомча комісія при прийнятті рішення щодо розгляду питання надання соціальної підтримки для осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв’язку з громадською, політичною або професійною діяльністю таких осіб.
Такі особи, їх родичі або законні представники для прийняття рішення щодо надання їм соціального захисту надавали міжвідомчій комісії повний перелік відомостей або документів, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади РФ на тимчасово окупованих територіях України та/або території РФ у зв’язку з їх громадською, політичною або професійною діяльністю, відповідно до вимог Положення про міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист затвердженої Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 17 липня 2020 року № 57.
Відповідно до п. 9 Порядку № 328 Мінреінтеграції до 19.11.2022 року (дня набрання чинності законом) вело облік осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв’язку з громадською, політичною або професійною діяльністю таких осіб, стосовно яких здійснені заходи щодо захисту і забезпечення прав та інтересів, соціальної реабілітації відповідно до цього Порядку.
Виходячи з мети цілей і завдань визначених Постановою КМУ від 18 квітня 2018 року N 328, Положення про міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист затвердженої Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 17 липня 2020 року № 57, використання бюджетних коштів спрямовувалось саме на допомогу особам позбавленим особистої свободи. Без прийняття міжвідомчої комісію рішення щодо встановлення факту позбавлення особистої свободи у зв’язку з громадською, політичною або професійною діяльністю отримати допомогу від держави було неможливо, оскільки така допомога була цільова та надавалась виключній категорії постраждалих від агресії. Неможливо надати цільову соціальну допомогу попередньо не встановивши чи особа має на неї право.
Виходячи з вищенаведеного, можна констатувати, що особи, що звертались до міжвідомчої комісії при Мікроінтеграції виконували всі передбаченні чинним на момент звернення законодавством вимоги щодо встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Міжвідомча комісія підтверджувала цей факт, оскільки допомога могла надаватись виключно позбавленим особистої свободи особам, а Мінреінтеграції вело облік цих осіб та виплачувало їм бюджетні кошти, а тому такі особи та члени їхніх сімей мають право на соціальний і правовий захист, передбачений цим Законом без додаткових умов або повторного встановлення того ж факту.
Окрім того, не включення осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв’язку з громадською, політичною або професійною діяльністю таких осіб, стосовно яких здійснені заходи щодо захисту і забезпечення прав та інтересів до п. 15 Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2022 р. № 1281, порушує фундаментальні принципи права такі як:
– Правило про поширення дії Закону на всіх учасників відповідних правовідносин. Підзаконні нормативні акти організовують дію законів, вносять в систему правового регулювання нові деталі, посилюють соціальну функцію права, роблять більш зрозумілим юридичний статус суб’єктів права, але не можуть звужувати суб’єктний склад визначений у законі.
– Гарантована частиною першою статті 24 Конституції України рівність громадян перед законом означає рівну для всіх обов'язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов'язках, привілеях чи обмеженнях, які в цьому законі встановлені.
– Принцип верховенства права вимагає застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): „закон пізніший має перевагу над давнішим“ (lex posterior derogat priori) – „закон спеціальний має перевагу над загальним“ (lex specialis derogat generali) – „закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим“ (lex posterior generalis non derogat priori speciali).
Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України – ініціювати внесення змін до п. 15 «Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2022 р. № 1281 шляхом доповнення до переліку осіб, щодо яких факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України осіб, що були визнані такими, що позбавлені особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв’язку з громадською, політичною або професійною діяльністю таких осіб та стосовно яких здійснені заходи щодо захисту і забезпечення їх прав та інтересів відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв'язку з громадською, політичною або професійною діяльністю таких осіб, підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, заходів з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук'яненка, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року N 328.
Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» був розроблений і прийнятий до повномасштабного вторгнення РФ та ним не міг врахувати всі деталі та реалії російської агресії проти України. Нажаль, розроблені Мінреінтеграції порядки, що спрямовані на реалізації цього закону не полегшують його розуміння для широкого кола осіб, зокрема, цивільних полонених та їх родин. Так у п. 8 «Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2022 р. № 1281, що визначає які документи мають надати цивільні полонені для встановлення факту позбавлення особистої свободи дослівно процитовані норми закону, а саме обов’язок заявників надати:
– документи та/або відомості, що підтверджують факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. стосовно заявника під час його захоплення, незаконного затримання, незаконного арешту, незаконного тримання або іншим чином незаконного позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами і формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із провадженням такою особою діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за проваджувану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов'язану з відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, та про підтвердження дійсності підстав вважати, що провадження такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;
– документи та/або відомості, що підтверджують факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. стосовно заявника під час його захоплення, незаконного затримання, незаконного арешту, незаконного тримання або іншим чином незаконного позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами і формуваннями, іншими утвореннями з явною або прихованою метою спонукання України, іншої держави, державного органу, організації, у тому числі міжнародної, юридичних або фізичних осіб до дій або утримання від здійснення дій як умови звільнення громадянина України.Розроблені Мінреінтеграції форми заяв теж не містять будь-яких роз’яснень чи додаткової інформації. Застосоване формулювання про порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 настільки широке, всеохоплююче та незрозуміле заявникам, що може мати наслідком необґрунтованої відмови у визнанні факту, оскільки особа могла просто не розуміти, які саме документи і відомості від неї вимагаються і тільки тому їх не надала. Питанням є також, яким документом цивільний заручник має доводити приховану мету свого викрадення якщо вона прихована. Як має політичний діяч підтверджувати що провадження такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором.Прозорий, зрозумілий заявнику механізм формування документів та відомостей, що подається на розгляд комісії не виключає індивідуального підходу до кожного окремого випадку, але дозволяє уникнути ситуацій, коли до міжвідомчої комісії масово подаються заяви, від осіб, що ніяким чином не підпадають під дію закону, або неналежно оформлених заяв від осіб, що потенційно мають право на отримання допомоги, але не змогли виконати незрозумілі вимоги до заяви. Крім того, відповідне роз’яснення могло б зменшити кількість позовів про оскарження рішень комісії.
Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (з залученням Міністерства юстиції України за необхідності) підготувати та оприлюднити роз’яснення щодо документів та відомостей, що мають підтверджувати факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 в реаліях російської військової агресії проти України (з прикладами таких документів).
Інформування заявників про причини і мотиви відмови у визнанні їх особами, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Відповідно до п.7 Положення про Комісію (затверджене постановою від 15.11.2022 р. N 1281У разі відсутності достатньої кількості голосів під час голосування за прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вважається невстановленим.Стаття 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.З досвіду роботи попередньої міжвідомчої комісії нам відомо, що міжвідомча комісія та Мінреінтегації в порушення норм Закону України «Про звернення громадян» не інформували заявників про причини не прийняття комісією будь-якого з можливих рішень, що призводило до судового розгляду цих питання і у всіх без виключення випадках до рішень суду про зобов’язання міжвідомчої комісії прийняти вмотивоване рішення та повідомити його результати заявнику з посиланням на закон. Так, у 2021-2022 судові позови з цих питань з боку родичів заручників і політвʼязнів Шумкова, Марченко, Налімової проти Мінреінтеграції про бездіяльність Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України були задоволені судами повністю, що підтверджує незаконність цієї практики збоку Комісії та Мінреінтеграції.Практика ігнорування базових прав заявника знати про причини відмови (якщо йому відмовлено) у задоволенні його клопотання є неприпустимою і несе корупційні ризики в питаннях прихованих мотивів, якими можуть керуватися члени Комісії у випадках, коли причини відмову заявнику не повідомляються.Повідомлення причин відмови допоможе заявникам у разі потреби та можливості доповнити або змінити свої заяви у відповідності до вимог законодавства, зменшить кількість судових позовів та забезпечить довіру до міжвідомчої комісії.
Голові Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України винести на розгляд комісії форми повідомлень Мінреінтеграції про відмову на обговорення та аналіз відповідності їх вимогам законодавства.
Міністерство юстиції України та представнику цього Міністерства у Комісії надати аналітичний висновок щодо відповідності законодавству форми відмови Мінреінтеграції заявникам, що подали пакет документів на розгляд Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Офіс Омбудсмана України та представнику цього відомства у Комісії здійснити контроль даного процесу та забезпечити захист прав категорій громадян, що звертаються до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, оскільки саме на Уповноваженого покладено контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян.
Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України усунути порушення та незаконну бездіяльність Міністерства, визнану вище згаданими судовими позовами та привести форму відмови заявнику у встановленні факту незаконного позбавлення свободи внаслідок агресії проти України – до вимог ЗУ «Про звернення громадян» та вимог ЗУ «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
.jpg)
.jpeg)
.png)
