Тофік Абдулгазієв народився 19 червня 1982 року в м. Самарканд, Узбекистан.

У 7 років пішов у перший клас самаркандської загальноосвітньої школи.

Закінчивши 8 класів, вступив до професійного технічного училища на автослюсаря. 1999 року отримав диплом «автослюсаря-газівника». У 18-річному віці Тофік переїхав до Криму. Як у багатьох кримських татар, у нього виникли складнощі з роботою та житлом. Не маючи стабільної роботи, працював у різних сферах, опанував багато спеціальностей.

Двічі одружений, має 4 дітей.

Після перших арештів у Криму, Тофік почав організовувати заходи для дітей кримських політв'язнів. Був активістом громадського об'єднання «Кримська солідарність», звукооператором, учасником проєкту «Кримське дитинство». Займався передачами продуктів у СІЗО бранцям, відвідував суди з політично вмотивованих справ, приходив підтримати земляків на обшуки у їхніх будинках.
‍

4 травня 2017 року в будинку Тофіка пройшов перший обшук. Тоді він залишився на волі.

27 березня 2019 року в Криму за кілька годин затримали 23 кримських татар. Тофік Абдулгазієв був одним із них.

«Батько постукав у двері, я визирнув у вікно, — згадує син Тофіка, Амар, події трирічної давності. — Там повний двір силовиків, якесь їхнє спорядження розкидане по всій території двору. Бабуся з переляком відчиняє двері — перед нами постає постать батька, а за ним слідом — оперуповноважений без маски й троє силовиків».

Тофік почав заспокоювати бабусю, розповідає Амар, а правоохоронці одразу розбіглися по всьому будинку. Амара та тітку посадили на диван у залі. Коли хлопець захотів вийти, чоловік з автоматом сказав йому «сісти й не рипатися». Після цього правоохоронці розпочали обшук. Закінчивши з першої половини будинку, вони пішли далі. Там були мати Амара та дві молодші сестри: Ясміна та Мадіна. Родичі пішли по них.

«Дівчатка злякалися, коли побачили здорових споряджених військових з автоматами, зі спецтехнікою. Їм було дуже страшно, але я, як умів, намагався заспокоїти їх. Силовики розбіглися скрізь, як сарана», — описує Амар.

Він добре пам'ятає деталі того дня.

«Поки батько сидів з оперуповноваженим, силовики пішли перевіряти сарай. Я пішов по них. Але перед цим вони зайшли у вагончик і почали мене розпитувати: що ти знаєш про свого батька? Я відповів, як знав: «Це чесна людина, вона, як і будь-який інший мусульманин, просто ходить у мечеть, читає намаз». Вони стали стверджувати, що всі вони знають і не треба їм «заливати», — розповідає Амар.

Зайшовши в сарай, один із силовиків одразу підняв білий мішок і дістав книгу «Основи ісламської нафсії». Амар згадує, що чоловік із неприхованим захопленням сказав, що ця книга заборонена в Російській Федерації.

«Так, батько читав літературу, але книги про Іслам, з аятами з Корану, точно в сараї не зберігав би. Після цього обшук швидко добіг кінця. Один омоновець мені сказав: «Твій час теж прийде. Ми повернемося і за тобою», — розповідає Амар.
‍

12 травня 2022 року у Ростові-на-Дону Південний окружний військовий суд засудив Тофіка Абдулгазієва до 12 років позбавлення волі в колонії суворого режиму, з них перші 5 років у в'язниці та обмеження волі на рік після звільнення.
‍

‍

‍