Меджит Абдурахманов народився 2 лютого 1975 року в с. Нове життя Нижньочирчикського району УЗРСР.

1982 року пішов до першого класу школи №6 Сергелійського району в Ташкенті. Закінчивши 9 класів, вступив до училища на спеціальність «Газоелектрозварювальник». Після закінчення навчання за фахом довго не працював. Був раклистом у друкованому цеху на «Текстиль комбінаті» у Ташкенті. Згодом працював у цеху з деревообробки столяром-верстатником 3-го розряду.

15 липня 1995 року одружився, має трьох дітей, двоє з яких неповнолітні.

У 2007 р. переїхав із сім'єю на постійне місце проживання до Криму. До арешту мешкав у с. Строганівка Сімферопольського району. Працював на будівництві, займався встановленням вікон, дверей.
‍

Активіст «Кримської солідарності». Регулярно відвідував суди, обшуки, виходив з одиночним пікетом, за що отримав штраф у розмірі 10 000 рублів та 5 діб СІЗО.

Меджит Абдурахманов має хронічні захворювання виразка шлунка та 12-палої кишки, постійне зміщення хребетних дисків, болі в спині. В СІЗО з'явилися часті головні болі, стали руйнуватися зуби.

Меджит був заарештований за необґрунтованими звинуваченнями 27 березня 2019 року. У той день в мікрорайонах Кам'янка і Строганівка м. Сімферополь у будинках кримських татар-мусульман пройшли наймасовіші обшуки в Криму з подальшим затриманням.

12 травня 2022 року в Південному окружному військовому суді колегія оголосила вирок Меджиту Абдурахманову: 12 років колонії суворого режиму, з них перші 5 років — у в'язниці.

У Меджита Абдурахманова знайшли книги та брошури, видані Хізб ут-Тахрір. Усі — в єдиному екземплярі. Він стверджує, що заборонену літературу йому підкинули під час обшуку.
‍

Його адвокат Рефат Юнус зазначає — навіть якщо припустити, що знайдена під час обшуку література належала Абдурахманову, він придбав її до 2014 року. Усі книги були видані у 2004, у 2005 у 2006 роках. Тоді жодної заборони їх на території Криму не було. А зараз, вважає адвокат, вважати це злочином уже не можна – закон не має зворотної сили. Юнус також зазначив, що держобвинувачення в суді так і не спромоглося довести, що книги зберігалися з якоюсь злочинною метою.

«Вважаю абсурдним доводити суду неможливість скоєння якихось злочинів, і тим більше терористичної спрямованості, за допомогою книг. Проте державним обвинуваченням усі матеріали справи подано як докази вини підсудних», — говорив у суді захисник.

‍