Дата народження: 08. 05. 1993
Справа: Незаконне зберігання наркотичних речовин
Дата арешту: 10. 04. 2018
Стаття КК РФ: ст. 228; ст. 30
Статус: Засуджений на 10 років (літо 2016 р.)
Установа: 350039, Краснодарский край, г. Краснодар, ул. Калинина, д. 58, ФКУ ИК-14 УФСИН России по Краснодарскому краю
Андрій Коломієць народився 7 травня 1993 року у селі Вікторівка, Миронівський район — нині Обухівський район. 2014 року переїхав до Кабардино-Балкарської Республіки, Російська Федерація, де познайомився з майбутньою дружиною.
Чоловіка затримали в Нальчику, що в Кабардино-Балкарії в травні 2015 року. Коломійця звинуватили в незаконному зберіганні наркотичних речовин. За словами дружини, силовики навмисно «підкинули» пакет з марихуаною. Чоловік визнав свою провину, але згодом відмовився від свідчень, зазначаючи, що його катували електричним струмом.Пізніше додали ще один пункт звинувачення — замах на працівника правоохоронних органів.
Справу слухали в одному з судів тимчасового окупованого Сімферополя — там проживають двоє колишніх співробітників міліції з підрозділу «Беркут», які зараз служать у російській поліції. У Слідчому комітеті заявили, що Андрій Коломієць намагався «вбити їх» на Майдані, жбурляв коктейлі Молотова. За словами адвоката, з доказів обвинувачення є лише дві чорно-білі фотографії «обгорілої форми силовиків».
Генеральна прокуратура України повідомила, що будь-які злочини під час Євромайдану розслідуються, а постраждалі «беркутівці» взагалі до українських органів не зверталися. Андрій Коломієць по «справі Майдану» не проходить як людина, яка нападала на «беркутівців».
Восени 2016 року Вищий суд Криму відхилив апеляцію та адвокати подали скаргу до Європейського суду з прав людини. У скарзі йдеться про порушення кількох статей Конвенції про захист прав людини.
У 2019 році консул України в Ростові-на-Дону Тарас Малишевський розповів, що Коломійця утримують в колонії Краснодара, де «найбільш жорсткі умови утримання» в порівнянні з іншими колоніями, де перебувають українські політичні в'язні.
21 вересня 2021 року передав через свою дружину листа, в якому дякує за підтримку, але зазначає, що на обмін вже не сподівається: «Хотів подякувати всім, кому небайдужа наша доля, хто допомагає і переживає. Надії, звичайно, вже немає ні на обмін, ні на звільнення. Наша історія застаріла, доведеться досиджувати чотири роки».
