Бізнесмен Олександр Марченко — сам із Павлограда на Дніпровщині. Займався гірничошахтними поставками. Останнім часом жили з дружиною в Києві, орендували квартиру.

У грудні 2018-го Марченко поїхав на територію ОРДО через Москву, щоб подати документи на повернення свого спортивного автомобіля, залишеного на СТО Донецька для особливого обслуговування ще до окупації.

За словами рідних — дружини Катерини та мами Галини, перед тим Олександрові зателефонував товариш, який проживав на окупованій Донеччині – сказав, що в «ДНР» «вийшов закон», і тепер людям повертають незаконно «віджате» майно. Також він запевняв, що жодної небезпеки немає. Оскільки в сім’ї були фінансові труднощі, Олександр вирішив спробувати забрати спорткар.

Марченко заїхав в ОРДО через не контрольований Україною КПП «Успенка» 17 грудня. Його на кордоні зустрів товариш. Зранку наступного дня друзі поїхали писати заяву до так званого «МВС ДНР». Після цього відправилися на митний пост та домовилися, що Олександр зателефонує одразу після проходження контролю на виїзд з окупованої території.

‍

Чоловіка привезли в якийсь підвал та почали з’ясовувати цілі «візиту до ДНР». Він говорив лише правду. Але бойовики «МВС ДНР” сказали, що Марченко свідчить неправильно, та змусили Олександра пояснювати всі контакти в телефоні.

Чоловіка запроторили в одиночну камеру без вікон і туалету. Протягом 20 днів його водили на допити, застосовували як фізичне, так і психологічне насилля.

9 січня 2019 року до ув’язненого знову приїхали бойовики «МВС ДНР» та змусили написати свідчення.

Письмовий звіт зловмисників знову не задовольнив. Вони висунули вимогу «писати правильно». Після відмови Марченка бойовики відвели його в карцер і почали катувати.

«Його підвісили за руки так, що він ледве торкався підлоги носками. В такому стані він провисів близько доби. Наступного дня працівники знову повели його на допит і сказали, що повністю відріжуть пальці рук, якщо не буде писати так, як потрібно. Для посилення ефекту слів вони повели його в кімнату катувань, повністю роздягнули, натягнули пакет на голову, зав’язали скотчем, прив’язали руки й ноги до столу та почали підключати електронні дроти до пальців та інших місць. Після двогодинних катувань його вперше за 20 днів повели помитися», — переказує дружина.

18 лютого Олександра забрали з Донецька й повезли в бік кордону з РФ. На місці йому віддали ремінь, шнурівки та паспорт і сказали самому проходити прикордонну перевірку в присутності працівника «МВС».

Після перетину кордонів ув’язненого передали працівникам ФСБ Росії. В нього знову забрали речі, надягнули мішок на голову та повезли в невідомому напрямку вже по території РФ. За дві години пересадили в іншу машину та передали іншим працівникам. Крайньою зупинкою був Краснодар.

Протягом двох місяців від чоловіка не було жодної звістки. Лише по приїзду в Краснодар він надіслав повідомлення дружині з незнайомого російського номера: «Я в Краснодарі в Октябрському СІЗО».

У Росії Олександру спочатку сказали, що він проходить свідком у кримінальній справі. Проте наступного дня його повезли в суд та повідомили, що прийнято рішення про адміністративний арешт у зв’язку з тим, що чоловік нібито не показав документи органам влади.

Після закінчення першого терміну адмінарешту Марченку знову приписали адміністративне порушення — начебто він вже працював нелегально вантажником у РФ. Російська правоохоронна система відмовлялася слухати будь-які аргументи адвоката та продовжувала ігнорувати норми права.

По закінченню другого арештантського терміну Олександра теж не відпустили. Мати згадує, що тоді вони стояли з адвокатом Плужним біля СІЗО і чули крики, схожі на синові. В той день адвокату відмовляли в зустрічі з підзахисним і говорили, що Марченко вже покинув заклад.

Згодом російський суд вирішив виставити Олександра з країни. Проте цього так і не сталося — його утримували далі в місцях для тимчасово переміщених осіб.

А ще через два місяці йому видали підозру по кримінальній справі за ст. 12, ст. 30 та ст. 226.1 Кримінального кодексу Росії за обвинуваченням у «приготуванні до придбання і незаконного переміщення з території Росії продукції військового призначення» — нібито намір перевести через російський кордон плати зенітно-ракетного комплексу.

Як розповів на пресконференції в Києві керівник програми підтримки політв’язнів ПЦ «Меморіал» Сергій Давідіс, Марченка «звинувачують у підготовці контрабанди предметів військового призначення – нібито двох комплектів електровакуумних приладів (клістронів), призначених для використання в зенітно-ракетному комплексі С-300».

«Нібито він вступив у змову з якимсь громадянином Росії ще влітку минулого року. Нібито він переказав якісь гроші цьому громадянину РФ, близько 100 тисяч доларів», — розповів Давідіс.

‍

Наприкінці грудня 2019 року Марченку було пред'явили додаткове звинувачення за ст. 276 КК РФ (шпигунство), а вже 26 листопада 2020 року Краснодарський крайовий суд засудив його до 10 років позбавлення волі з відбуванням у колонії суворого режиму, нагадала Матвійчук.

3 грудня 2019 року правозахисний центр «Меморіал» визнав Марченка політв’язнем.
‍

‍