Народився в Ташкентській обл., Узбекистан. 1990 року разом із сім'єю повернувся до Криму. Вступив до Сімферопольського автотранспортного технікуму та отримав диплом «автослюсаря».
Працював за фахом, а також підробляв на будівництві. Одружений, має 2 дітей.

Сейран Муртаза активно відвідував суди у політично мотивованих справах, допомагав сім'ям політв'язнів, приходив підтримати на обшуки своїх земляків.

У березні 2019 року у Сімферопольському районі Криму ФСБ, Росгвардія і поліція провели обшуки одночасно за 30 адресами кримських татар. У Строганівці працівники дорожньо-патрульної служби оточили все селище. У результаті затримали 23 кримськотатарських активістів.
‍

Затриманих обвинуватили у причетності до ісламської партії Хізб ут-Тахрір, забороненої та визнаної терористичною в Росії з 2003 р. Крім обвинувачення в участі в терористичній організації їм додали статтю про підготовку до захоплення влади, посилаючись на те, що мета Хізб ут-Тахрір — побудова ісламської держави. При цьому офіційно прихильники партії заявляють, що на території немусульманських країн, зокрема в Україні та Росії, вони ведуть просвітницьку діяльність серед мусульманських народів. Це підтверджується, зокрема, тим, що серед 100 політичних ув’язнених у цій справі в Криму — 98 кримських татар. Ніхто з обвинувачених не погодився з обвинуваченням, але всі стверджували, що жодною терористичною діяльністю не займалися, а влада переслідує їх з політичних і релігійних мотивів.

У березні 2021 року справу почали розглядати у Південному окружному військовому суді. Слідчий ФСБ Сергій Махнєв розділив величезну групу на п’ять, бо всі обвинувачені не помістилися б в судовому «акваріумі», а кожне засідання тривало б не один день. У результаті різні склади суддів по кілька разів допитували одних і тих самих свідків обвинувачення, читали одні й ті ж стенограми, гортали одні матеріали справи. Змінювалися у них лише прізвища п’ятірок.

В останній п’ятірці опинився активіст Сейран Муртаза, якого суд засудив до 13 років. Перші два роки він проведе у набагато важчих умовах в’язниці, а решту терміну відбуватимуть у колонії суворого режиму. Після звільнення Сейрану призначили обмеження волі на рік. Обмеження передбачає дотримання комендантської години, заборону залишати муніципалітет, необхідність регулярно приходити до наглядових органів