Валерія Гольденберг народилася у Полтаві, але вже 17 років мешкає у Криму. 2014 року і вона, і її зараз уже померлий батько Михайло Гольденберг, анексію не підтримали, говорили про це відкрито і збиралися виїхати на материкову частину України. Батько помер за рік, а Валерія так і не поїхала. Вона пояснювала це тим, що не могла продати будинок, а сидіти на шиї у доньки, яка живе в Черкасах, не хотіла.

Валерія працювала електромонтером на заводі «Титан» у Вірменську, а потім вийшла на пенсію та жила в Сонячній долині недалеко від Судака, періодично відвідуючи доньку. Востаннє була в неї влітку минулого року.

Коли наприкінці лютого розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ, Гольденберг почала постійно стежити за новинами. Вона хвилювалася за доньку та за друзів, близьких — у Полтаві, Одесі, Харківській області. У березні вона дізналася, що у Ворзелі Київської області загинув разом з усією родиною її однокласник Олександр Кадильников. Згодом вона пояснювала слідчому, що загибель близьких та інформація про злочини російських військових у Київській області її так схвилювали, що вона вирішила помститися.

На початку квітня Гольденберг вилляла кров і фекалії на могилу загиблого у Бердянську на десантному кораблі «Орськ» мінометника 810-ї бригади морської піхоти РФ Валентина Ісайчева. Її заарештували 9 квітня. Гольденберг пояснила свій вчинок «почуттям помсти та співчуття до України».

Невідомо, як поліцейські вийшли на Гольденберг, — вони стверджують, що виявили її «оперативним шляхом». 9 квітня до неї додому прийшли двоє — старший оперуповноважений Костянтин Ніколаєнко й оперативник Олександр Суворін. Розмову з нею знімали на телефон.

Вони почали питати, чи причетна вона до подій на цвинтарі — поліцейські стверджують, що Гольденберг одразу зізналася і розповіла, як усе було.

Вранці 7 квітня вона налила в банку кров із курячої печінки, у тетрапак з-під молока зібрала фекалії й пішла на цвинтар. Вона чула, що за тиждень до того там поховали військового з її села, що воював в Україні. Гольденберг не знала, де саме він був похований, тому, опинившись на цвинтарі, розгубилася і пішла до могил своїх батьків. Там вона трохи постояла, і вже хотіла йти й викинути все, що принесла, до урни біля входу, але побачила свіжу могилу з портретом молодого військового у формі. Пенсіонерка вилила на неї кров, розкидала фекалії — частина потрапила на портрет та вінки. Після цього пішла.

12 квітня ютуб-каналі «Кримський репортаж. Sandro» з’явилося відео, на якому пенсіонерка, яка перебуває у вузькій залізній клітці, визнає свою провину й просить вибачення у родини солдата.
‍

«Оскільки я проти того, що Росія напала на Україну, то орієнтовно 4 квітня 2022 року, коли я дізналася, що військовослужбовці звільнили Бучу, Ірпінь, Гостомель Київської області, то я вирішила обілляти кров’ю могилу військовика Росії, котрий воював і загинув на території України. Там військовослужбовці Росії вбивають мирних людей», – мовила Гольденберг.

8 червня 2022 року Валерію Гольденберг засудили на 2 роки колонії-поселення.

Окрім того, пенсіонерка має виплатити компенсацію у розмірі 500 тисяч рублів. Таке рішення ухвалив «Міський суд Судака», визнавши пенсіонерку винною у нарузі над похованням з мотивів політичної ворожнечі (п. «б» ч. 2 ст. 244 КК).

У грудні 2022 р. кримську пенсіонерку Валерію Гольденберг етапували до Дагестану, Росія. Про повідомив її адвокат Марлен Халіков. Термін вона відбуватиме у колонії №9 у Кізілюрті.