Історія Дмитра Штиблікова безпрецедентна. 8 листопада 2021 р. він мав вийти на волю після завершення 5-річного строку за справою «кримських диверсантів». В той же день Штиблікова етапували до Ростова-на-Дону та обвинуватили у «державній зраді». 29 квітня 2022 р. українця засудили до 19 років і 6 місяців в колонії суворого режиму. Російські медіа висвітлюють Дмитра як високопоставленого шпигуна ГУР Міноборони.
Про психологічний стан Дмитра та самопочуття розповіла Об’єднанню його донька Тетяна. Новини від нього родичі отримують завдяки нечастим листам.
«Поки було друге слідство, умови утримання батька трохи покращились. Його перевели з Омську в Ростовське СІЗО, де було більш-менш нормальне харчування, телевізор і холодильник. Тоді дали перше побачення за 5 років — батько зустрівся зі своєю мамою», — каже Тетяна.
Після злочинного вироку Штиблікова чекав довгий та важкий етап назад до ВК №6 в Омську, де він перебував раніше. Здоров’я 52-річного бранця погіршилося: почалася гіпертонія, кришаться зуби та болять ясна.
«У батька сильно впав зір та чомусь постійно “ламаються” окуляри. Йому не вистає вітамінів, адже харчування в колонії жахливе, а в тюремному магазині немає нормальних продуктів», — каже Тетяна.
Дмитро перебуває в камері постійно один без можливості спілкування та дзвінків родичам. Прогулянка триває одну годину на день, а кількість книжок, які він може читати на місяць, обмежена. Донька каже, що попри все, батько не втрачає оптимізму та висловлює надію на обмін у листах.
«Наша родина сподівається, що держава не забула про політв'язнів. Роками ми чуємо, що для обміну немає політичної волі РФ — їхня влада не хоче міняти українських цивільних на своїх військовополонених. Можливо попи московського патріархату будуть цікавіші Росії, хто зна», — висловлюється донька політв’язня.
Нагадаємо, колишніх військових експертів Дмитра Штиблікова, Володимира Дудку й Олексія Бессарабова затримали в окупованому Севастополі в листопаді 2016 р. Їх обвинуватили у плануванні диверсій на об'єктах військової інфраструктури. Штибліков під тортурами та тиском обмовив себе, отримавши найменший серед фігурантів строк — 5 років колонії суворого режиму. Після завершення першого терміну Штиблікова засудили на 19 років і 6 місяців за державну зраду.
Обидва вироки є незаконними! Вони — помста Штиблікову за його проукраїнську позицію.