Шульга Наталя Євгенівна, 1968 року народження, працювала на Запорізькій АЕС. Вона жила в окупованому Енергодарі, Запорізької області, і не планувала залишати місто. В червні 2024 року російські окупанти жорстоко схопили жінку, коли та просто вигулювала собаку біля дому.
За словами доньки Наталі, Поліни Сенькової, троє озброєних людей у балаклавах та формі без розпізнавальних знаків схопили її просто на вулиці, а потім під конвоєм відвели додому, де під загрозою автоматів провели обшук. Під час обшуку росіяни забрали всі ювелірні прикраси, документи не показувалися, а причини затримання не пояснювалися.
«Це було схоже на справжнє викрадення. Вони забрали її просто з вулиці. А вдома під дулом автоматів нишпорили по всіх речах», — розповідає Поліна.
Російські окупанти звинуватили Наталю Шульгу у причетності до українських диверсійних груп. Її змусили знятися у постановочному відео, де вона нібито зізнається у підготовці підриву ліній електропередач. Згодом стало відомо, що її офіційно звинуватили у «диверсії» та засудили на 15 років позбавлення волі.
Спершу Наталю утримували в СІЗО Мелітополя, потім перевезли до Якимівки, а в серпні 2024 року — до окупованого Донецька. Батько Поліни, який досі перебуває на окупованій території, намагався передавати дружині передачі, але побачитися з нею йому не дозволяли. Відомо, що в Донецьку Наталя Шульга знаходиться в камері з чотирма іншими жінками, харчування там мінімальне, прогулянки заборонені.
Рідні Наталі зверталися до української поліції, Червоного Хреста, ООН, Координаційного штабу, а також міжнародних організацій, які займаються правами людини. Поліна Сенькова передала також інформацію Моніторинговій місії ООН з прав людини та Незалежній міжнародній комісії з розслідування порушень в Україні.
«Це сфабриковане звинувачення! Моя мама не причетна до жодних диверсій! Вона просто жила в рідному місті, працювала та не хотіла отримувати російські документи!» — каже Поліна.
Останні новини про Наталю Шульгу родина отримала у березні 2025 року. Є інформація, що її могли перевезти в інше місце, але підтвердження немає. Листи вона пише через російську систему «Зона Телеком», а її брат, який проживає в росії, пересилає ці повідомлення родині.
«Ми не знаємо, що з нею зараз. Чи вона жива, чи їй надають медичну допомогу. Вона має проблеми з серцем і гінекологічні хвороби, але в російських СІЗО медична допомога — це міф», — говорить Поліна.
Сім’я не полишає спроб домогтися звільнення Наталі Шульги. Але кожен день у неволі — це ще одна сторінка несправедливості, написана в історії російської агресії проти українських цивільних.
Публікація підготовлена за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine.
Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.
