Об’єднання починає цикл дописів про українських політв’язнів, яким не надається медична допомога у місцях несвободи тимчасово окупованого Криму та РФ.

Багато бранців Кремля мають хронічні хвороби, деякі — інвалідність, але до критичного погіршення здоров’я призводять умови утримання, фізичне насильство та повне ігнорування їхніх потреб та прав. У цьому році відсутність медичного втручання забрала життя Констянтина Ширінга і Джеміля Гафарова. РФ продовжує грубо порушувати міжнародне гуманітарне право відповідно до якого ненадання медичної допомоги прирівнюється до тортур.

Володимир Якименко — таксист та активіст Автомайдану із села Чаплинка в Херсонській області. 11 червня 2017 року, коли Якименко вкотре перетинав кордон з АРК, його затримали російські силовики. Йому підкинули наркотичні засоби, а після арешту здійснювали тортури з вимогою надати інформацію про українських військових, з якими Володимир співпрацював довгий час. Чоловіка засудили до 15 років ув'язнення. Він незаконно утримується у ВК №4 міста Пугачов, що у Саратовській області.

У 2019 році дружині політв’язня Олені вдалося поїхати до чоловіка на побачення. Тоді вона повідомила, що відношення збоку співробітників до Володимира — нелюдське. Проводили постійні обшуки без його присутності: відбирали необхідні для гігієни речі та тут же погрожували закрити в СІЗО через «неохайний зовнішній вигляд». Іноді робітники ВК розважалися тим, що змушували роздягатися в’язнів на холодній вулиці. Робили це і з Володимиром на 30-градусному морозі. Коли він пригрозив, що напише скаргу до комітету з прав людини, співробітники попередили, що «знайдуть серед його речей наркотики».

У 2020 році Володимир надіслав тодішній Уповноваженій з прав людини Людмилі Денісовій відеозаписи, на яких розповів про умови перебування у російській обласній тюремній лікарні «ФК ЛПУ ОТБ-1 УФСИН» в Саратовській області. На відео Якименко, зокрема, повідомляв, що на нього продовжують здійснюватися психологічний тиск: пригрозили насиллям та засобами каральної медицини — «обколимо психотропами й зробимо з тебе овоч». Він зазначав, що хоча вже перебуває в цьому закладі третю добу і його турбує ключиця, лікування Якименку не надають.

Після початку нової фази російсько-української війни ставлення до Якименка ще більше погіршилося. Навесні 2022 року у Володимира сталося загострення хвороб, серед яких є гастрит, виразка дванадцятипалої кишки, хворі зуби та вибита під час допитів ключиця. Після звернення до медпункту він не отримав належної допомоги. Ба більше, від однієї з медпрацівниць колонії він дізнався, що «хохлів потрібно вбивати», а не лікувати.

На початку цього року він отримував виговори за відмову працювати, за що був кілька разів поміщений у ШІЗО на 5 та 10 діб. Його неодноразово змушували підписати відмову від українського громадянства та намагалися завербувати до лав бойових підрозділів армії РФ.

13 травня 2023 року Якименка викликали на комісію, під час якої між бранцем і начальником колонії Зайнуллою Рушановим, а також його заступником, виникла суперечка щодо роботи. Якименка, попри підписані ним відмови, змушували працювати на швейному цеху — шити форму для міліції та військових.

Тоді заступник за наказом Рушанова відвів Володимира з речами на вахту, щоб змусити за будь-яку ціну працювати. Розуміючи, що зараз буде підданий тортурам, бранець в знак протесту лезом перерізав собі вени.

«Його повели в медичну частину. Одна з лікарок кричить, що треба шити, друга — що не вміє, третя — що потрібно викликати швидку. Але співробітник колонії не дозволив, адже розумів це може загрожувати доганою начальнику. Сказав, щоб перемотали руку та відправили в ШІЗО», — розповідає зі слів чоловіка Олена.

В ШІЗО у Володимира з'явилася температура та почався озноб. Інші арештанти підняли галас, що викликати на поміч. Все лікування полягало в тому, що йому просто замінювали бинти на нові. На п’ятий день, оглянувши його руку, лікарка сказала, що більше не буде надавати Якименку медичну допомогу.

Через 5 днів у ШІЗО Якименка знову викликала комісія та призначила ще 5 діб ШІЗО, а на наступній зустрічі — додала ще 15 діб за відмову від російського паспорта. Володимир давав прокурору пояснення чому він перерізав собі вени та ще раз підкреслив — не буде шити форму для окупантів. Після цього незаконно засудженого українця перевели на більш жорсткі умови утримання — СУС.

«Раніше Володимир був у бараці, міг ходити по двору та до їдальні. З переведенням до СУС, він знаходиться разом з іншими в’язнями за високим забором та решітками. Їм проносять їжу окремо. Вони нікого не бачать та їх ніхто. Це як тюрма в тюрмі», — каже Олена.

Тож, незаконно засуджений Володимир Якименко вже 6 років перебуває під психологічним тиском та фізичними тортурами російської тоталітарної системи. Наразі обмін — це єдина надія Володимира звільнитися з незаконного ув'язнення та зберегти щонайменше десятиліття життя. Ми закликаємо Міністерство з питань реінтеграції, Омбудсмана Дмитра Лубінець, Офіс Омбудсмана України ужити всіх можливих заходів задля якнайшвидшого звільнення Володимира Якименка. А також просимо всіх українців пам'ятати про нього та інших політв’язнів.