ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» провадить свою діяльність, спрямовану на захист осіб, що незаконно позбавлені особистої свободи з політичного мотиву з 2018 року. Широкомасштабна збройна агресія РФ і окупація нових значних територій України призвела до нової хвилі насильницьких зникнень та свавільних затримань. Об’єднання у рамках коаліції громадських організацій «Україна. 5 ранку» з 2022 долучилось до документування та глибинного опитування постраждалих та свідків міжнародних злочинів, скоєних російськими військовими на окупованих територіях України.
Наша організація готова надати вам необхідну інформацію та висновки, які, на нашу думку, будуть актуальними для вашої доповіді. Нижче наведено основні аспекти та тенденції, які ми вважаємо важливими для висвітлення:
Випадки свавільних затримань, насильницьких зникнень цивільних осіб
У березні - квітні 2024 року документаторами нашої організації було отримано 40 свідчень від осіб, які стали свідками свавілля та воєнних злочинів, вчинених проти цивільних осіб, з боку країни агресора.
Під час опитувань виявлено інформацію про 26 осіб, які були незаконно позбавлені свободи. Серед постраждалих 22 чоловіків та 4 жінок, 1 особа пенсійного віку, з них 9 осіб свідчили щодо позбавлення свободи себе, 12 - щодо позбавлення свободи свого родича, знайомого, місцезнаходження яких відоме (вони утримуються в установах виконання покарань на території російської федерації за вчинення злочинів, передбачених законами РФ) та місцеперебування 5 осіб не відомо з моменту затримання.
Більшість опитаних жертв та свідків свавільних затримань, катувань і жорстокого поводження перебували на окупованій частині Запорізької області України.
2 особи, виявлені у вказаному періоді документаторами, які були незаконно позбавлені волі, мали досвід участі в Антитерористичній операції або Операціях Об’єднаних сил спрямованій на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань на тимчасово окупованих територіях України. Затримання та утримання цих людей проходило з особливою жорстокістю.
Серед опитаних була жінка, секретар міської ради окупованої територіальної громади, яка була насильно викрадена для залякування та змушування до співпраці з окупантами. Від осіб, що займали виборні посади та мали авторитет та популярність серед місцевого населення вимагали також публічно підтримати окупаційну владу та виходити до людей зі зверненнями про переваги «русского мира» та його подальшу незмінність. Жінку було незаконно позбавлено свободи на 4 доби, окупанти утримували її в одиночній камері та постійно здійснювали психологічний тиск.
8 осіб мали відкриту проукраїнську позицію, брали участь в проукраїнських мітингах, були волонтерами або членами громадських організацій. Їх затримання також відбувалось з метою зменшити мирний спротив окупації та припинити мітинги, які відбувались у окупованих містах навесні 2022 року, поширити страх і паніку серед місцевого населення.
В місті Мелітополі після його окупації, встановлення окупаційного режиму, всі директори загальноосвітніх шкіл, через їх незгоду проводити навчальний процес відповідно до вимог російських окупантів, написали заяви про звільнення займаних посад. Як нами було виявлено в отриманих у березні цього року свідченнях, до декількох директорів того ж дня прийшли з обшуками, їх затримали і протягом декількох днів утримували в холодних, вогких гаражних приміщеннях без доступу до ліків, їжі, та туалету, без можливості спати, погрожуючи їм та їхнім родинам.
За визначений період нами проведено 4 глибинних інтерв’ю, що свідчать про позбавлення особистої свободи працівників Запорізької атомної електростанції, що знаходиться в м. Енергодарі. Так, один з працівників атомної станції ЗАЕС розповів представникам нашої організації про погрози з боку окупантів та вмовляння підписання договору з «Росатомом» та наявності на території станції російських військових, техніки (танки, БТР).
Всі виявлені особи, які були незаконно позбавлені свободи, перебували у статусі цивільних осіб, не чинили опору, не здійснювати діяльність, яка б загрожувала життю та здоров’ю інших.
Так, більшість осіб були затримані працівниками правоохоронних органів окупаційної влади, представлялись працівниками ФСБ. Проводили незаконні обшуки, під час яких забирали особисті речі, такі як телефони, ноутбуки, планшети та фотоапарати, як у позбавлених свободи осіб, так і у всіх членів їх сімей, що проживали в будинку.
Відповідно до отриманих свідчень, одного чоловіка забрали на очах у дружини та дитини, якій було на цей момент лише півтора роки.
Основними місцями незаконного утримання на території Запорізької області є відділки поліції, ізолятори тимчасового тримання, підвальні приміщення та обладнанні гаражі-катівні. В камерах -тортур де утримували незаконно позбавлених волі цивільних громадян України часто одночасно утримували і військовополонених і осіб, що вчинили кримінальні правопорушення. Відомі випадки спільного утримання цивільних громадян з російськими військовими, які вчинили тяжкі воєнні злочини, такі як мародерство або зґвалтування. Камери де утримували цивільних найчастіше були переповнені, холодні, без доступу до води та туалету, в них цілодобово було увімкнене світло, а через відсутність місць для спання частині затриманих завжди перебувала на бетонній мокрій підлозі. Дуже розповсюдженою є практика, коли позбавлених волі виводять в туалет максимум двічі на добу та обмежують у часі для здійснення ними фізіологічних потреб. Харчування в місцях утримання завжди є недостатнім, непоодинокі випадки, коли осіб позбавлених особистої свободи не годували тиждень. Відомі свідчення про примусову роботу в ув’язненні, зокрема побудові фортифікаційних споруд для військовослужбовців РФ.
Прослідковується також тенденція щодо переховування затриманих з боку окупаційної влади, інформацію про їх місцезнаходження можуть не зазначати родичам на запити тривалий час або надавати абстрактні відповіді без зазначення точного місця перебування та підстав затримання. Умови утримання є такими, що принижують гідність, особи утримуються у гаражах та підвалах, без достатньої кількості їжі, води та без медичної допомоги. Затримані піддаються катуванням для отримання інформації. Рідні не отримують жодної інформації про місцезнаходження насильно зниклих навіть після надсилання письмових запитів до комендатури окупаційної влади. Під час перебування у місцях утримання зв’язок позбавлених свободи зі світом зовнішнього спілкування є неможливим.
Відправлення правосуддя
Під час отримання свідчень було виявлено 8 осіб, які були позбавлені особистої свободи після 24 лютого 2022 року, та на момент спілкування їх рідних з документаторами відбували покарання у місцях позбавлення свободи на території РФ або тривають суди по їх справам.
На окупованій території мали місце винесення так званих «вироків» щодо примусової «депортації» на підконтрольну територію України. Отримано свідчення 5 осіб, які таким чином потрапили з окупації на підконтрольну територію України. Під час примусового переміщення на підконтрольну територію України за рішенням окупаційної влади особу, до того незаконно позбавлену свободи, вивозили на лінію розмежування та оголошували «вирок», та змушували пішки йти по замінованій території від російського блокпоста недалеко від міста Василівка в сторону міста Запоріжжя. Замінована дорога від блокпоста до підконтрольної Україні території становила більше 15 кілометрів. Відомі випадки, коли після фільмування пропагандистськими російськими каналами процедуру примусового видворення цивільного чолова він не з’являвся на підконтрольній Україні території та наразі є зниклим безвісти за особливих обставин.
Порушення права на свободу вираження поглядів, свободу релігії, свободу мирних зібрань та асоціацій
Нашою організацією у березні та квітні 2024 року були отримані свідчення про незаконні затримання на підставі релігійних поглядів. Так керівник релігійної організації парафії Різдва пресвятої Богородиці в окупованому Мелітополі, був затриманий окупаційною владою та відразу був «примусово депортований». Особу вивезли примусово на блокпост, відібрали всі біометричні дані, фотографували, погрожували розстрілом. Під відеозапис прочитали вирок та повідомили, що чоловіка примусово видворяють за межі окупованої частини Запорізької області, після чого відправили йти пішки в бік м. Запоріжжя. Дорога пішки по замінованій території зайняла 4 години, з речей дозволили взяли лише документи.
Також нашою організацією отримані свідчення пастора християнської церкви в Мелітополі щодо вторгнення до приміщення церкви правоохоронців країни-окупанта, проведення на місці допиту щодо його релігійної діяльності, зв’язку з правим сектором. Окупанти ставили умови, пропонували пастору співпрацювати, погрожували фізичною розправою. Вимагали від нього припинення участі людей з церкви у проукраїнських мітингах, у противному випадку – погрожували учасникам також фізичною розправою.
Цивільні особи, які були затримані, у більшості мали активну громадянську позицію, організовувати проукраїнські мітинги в умовах окупації. Так, 6 осіб які зазнали насильницького позбавлення свободи були організаторами або активними учасниками проукраїнських мирних мітингах.
Також мали випадки викрадення осіб з метою шантажу - чоловіка похилого віку, 1947 року народження, 3 доби утримували в приміщенні ІТТ на окупованій території, через бажання окупантів вплинути на його доньку, яка вела журналістку діяльність, направлену проти РФ, у тому числі і заклики брати участь у мирних зібраннях. Фактично, журналістку шантажували та вимагали припинити свою діяльність, погрожуючи життям її батька.
