Ірина Данилович працювала медсестрою та вела сторінку в соцмережах, а також кілька блогерських колонок, присвячених правам медпрацівників і проблемам охорони здоров'я на анексованому півострові. Співробітники ФСБ викрали її минулого року та з 29 квітня до 7 травня утримували в підвалі ФСБ без жодного статусу та адвокатської допомоги. Її допитували на поліграфі, чинили психологічний тиск: обіцяли вивезти в ліс, до Маріуполя і годували один раз на день. 

ФСБ РФ звинуватила журналістку у виготовленні вибухового пристрою. У результаті російський суд у Криму засудив громадянську журналістку до 7 років позбавлення волі в колонії загального режиму.

В червні 2023 року батько Ірини Данилович повідомив, що дочка перестала чути на ліве вухо. Броніслав Данилович зазначив, що російська прокуратура Криму та ФСВП після неодноразових звернень повідомили, що не побачили у діях санчастини СІЗО жодних порушень. Сама журналістка припускає, що через загострення отиту в неї повністю атрофувався слуховий нерв. Це може призвести до ще більших ускладнень — абсцесу чи менінгіту.

За весь час хвороби співробітники СІЗО жодного разу не надали Ірині кваліфіковану медичну допомогу.

Після голодування, що тривало з 21 березня до 6 квітня 2023 року, Данилович сильно втратила вагу та страждала на постійний головний біль і проблеми з координацією рухів. «Довожу до вашого відома, що чотири місяці у мене порушений слух і постійний дзвін у лівому вусі, що завдає мені нестерпних мук[…] Такі симптоми можуть свідчити про перенесений мною мікроінсульт», — повідомила тоді Данилович. 6 квітня громадянська журналістка припинила голодування, оскільки їй дозволили зустрітися з адвокатом і пообіцяли надати лікування. Свою обіцянку окупанти не виконали.

Також співробітники СІЗО не видають журналістці посилки, відмовляють у дзвінках та побаченнях з рідними. В процесі розгляду апеляційної скарги на безпідставний вирок Ірині термін скоротили лише на місяць. 17 липня мав початися її етап з окупованого Криму до російського Краснодара для відбування 6 років та 11 місяців ув’язнення. Але через руйнування Керчинського мосту етапування перенесли, тож Ірина наразі продовжує знаходитися в СІЗО Сімферополя.

Ми закликаємо Міністерство з питань реінтеграції, Омбудсмана Дмитра Лубінця, Офіс Омбудсмана України посилити моніторинг додержання прав українських громадян, які досі перебувають в неволі країни-окупанта, та застосувати всі можливі важелі впливу задля якнайшвидшого повернення всіх українських політв’язнів додому!

_______________

Ця стаття — частина циклу Об’єднання про українських політв’язнів, яким не надається медична допомога у місцях несвободи тимчасово окупованого Криму та РФ.

Багато бранців Кремля мають хронічні хвороби, деякі — інвалідність, але до критичного погіршення здоров’я призводять умови утримання, фізичне насильство та повне ігнорування їхніх потреб та прав. У цьому році відсутність медичного втручання забрала життя Констянтина Ширінга і Джеміля Гафарова. РФ продовжує грубо порушувати міжнародне гуманітарне право відповідно до якого ненадання медичної допомоги прирівнюється до тортур.