Івана Яцкіна було затримано російськими силовиками 16 жовтня 2019 року на півострові за підозрою в «державній зраді». 21 травня Іван був засуджений до 11 років колонії суворого режиму з обмеженням в один рік. Усі засідання в цій справі відбувались у закритому режимі, суд посилався на наявну в матеріалах справи державну таємницю. Наразі Іван знаходиться у ВК №44 м. Бєлово у Кемеровській області.

12 січня 2021 року в російському СІЗО «Лефортово» Івана на годину залишили на вулиці при температурі -14°C  без зимового одягу і взуття, що призвело до обмороження ніг. На крик Яцкіна ніхто не виходив більше ніж 45 хвилин. Покарання було за те, що напередодні він носив футболку з українською символікою, яку передали йому рідні.

«Зараз в Івана стопи фіолетового кольору. Це наслідки катувань в Лефортово. У цій же установі у нього стався конфлікт з іншим в’язнем, що привів до травм. До сьогодні він потерпає від постійних головних болів та дискомфорту в грудній клітині. За словами лікарів, це остеохондроз», — розповідала дружина Івана, Гульнар, що їздила до ВК №44 цього року.

Політв’язень та незалежний журналіст Владислав Єсипенко зустрічався з Іваном Яцкіним та схарактеризувати його стан здоров’я так: «відморожені пальці й психотропні препарати». Іван не пам’ятає більшу частину півторарічного перебування в «Лефортово — можливо до нього використовували вливаючи на свідомість препарати.

Під час етапування в сумнозвісне тортурами СІЗО-1 м. Саратова стосовно Івана Яцкіна систематично здійснювалися провокації, після яких він оголосив голодування. Зокрема, за те, що Іван не дозволив у своїй присутності образливих висловлювань на адресу української нації та України, був підданий приниженню: у нього відібрали всі ліки, порвали єдину сумку для особистих речей, заборонили користуватися кіоском і купувати там чисту воду. 

Повністю ігнорувався стан здоров’я Яцкіна, який страждає на хронічне захворювання ніг: запалення судин призвело до утворення трофічних виразок, внаслідок чого відбувається нагноєння. Від виразок фельдшер видав якусь мазь, причому без пакування та інструкції як її використовувати.

За словами дружини, в Івана зіпсувався зір, бачить гірше, а писати йому стало ще важче. Через харчування та умови утримання, у нього проблеми із зубами, лікувати їх у колонії просто немає можливості. Яцкін часто потрапляє до ШІЗО у ВК №44, адже говорить те, що думає, постійно підкреслює невинуватість та сфабрикованість своєї справи.

Психологічно Іван пригнічений. ВК №44 м. Бєлово є «червоною» колонією, тобто там управляють всім співробітники та підконтрольна їм група ув'язнених. В установі культивується підлість та ницість: той хто поводитися агресивно та здає інших адміністрації за найменшу помилку — живе найкраще. Тож незаконно засуджений Іван почуває себе самотньо і не може нікому довіряти. Як тільки він заводить знайомство та починає з кимось дружити, їх розділяють по різних отрядам.

Ми закликаємо Міністерство з питань реінтеграції, Омбудсмана Дмитра Лубінця, Офіс Омбудсмана України посилити моніторинг додержання прав українських громадян, які досі перебувають в неволі країни-окупанта, та застосувати всі можливі важелі впливу задля якнайшвидшого повернення всіх українських політв’язнів додому!

_______________

Ця стаття — частина циклу Об’єднання про українських політв’язнів, яким не надається медична допомога у місцях несвободи тимчасово окупованого Криму та РФ.

Багато бранців Кремля мають хронічні хвороби, деякі — інвалідність, але до критичного погіршення здоров’я призводять умови утримання, фізичне насильство та повне ігнорування їхніх потреб та прав. У цьому році відсутність медичного втручання забрала життя Констянтина Ширінга і Джеміля Гафарова. РФ продовжує грубо порушувати міжнародне гуманітарне право відповідно до якого ненадання медичної допомоги прирівнюється до тортур.

‍