26 липня 2024 року о 12.00 відбудеться презентація артпроекту “Будь ласка звільніть пташок” у Центральноукраїнському обласному краєзнавчому музеї, за підтримкою директора - Бориса Шевченко.
Тисячі цивільних російські військові викрали з території України. Жахливі цифри: більше за 25 тисяч! Їх утримуть у підвалах, за ґратами буцегарень, фільтраційних таборах, багато з них знаходяться там як люди невидимки, багатьох вже засудили за шпіонаж, екстрімізм та тероризм. Вироки жахливі від 10 до 20 років! З невинних людей знущаються фізично та морально. Їх катують електрострумом, ламають руки, ноги, ребра, вибивають зуби. Їх запеняють, що Україна про них забула і що вони нікому не потрібні. Але це не так! І ця виставка доказ того, що родини цивільних полонених, разом з правозахисними організаціями роблять все, щоб кожний українець повернувся до дому.
Героями артпроекту «Будь ласка, звільніть пташок!» є 5 в'язнів сумління: Валентин Вигівський, Ірина Данилович, Сергій Цигіпа, Різа Ізетов та Ірина Горобцова. Наріман Джелялов - 6 герой артпроекту, на щастя, вже в Україні.
Проєкт розкриває всю драму полонених через образи пташок, що перебувають в неволі й можуть загинути без нашої свідомої підтримки. Роботи представленні в найсучаснішому виді мистецтва – колаж, і в трьох різних видах: аналоговий, діджитал та анімація. У якості птахів використані силуети соколів та голубів. Сокіл — один із символів свободи Україні, її незламності, а голуб – символ невинності, чистоти й миролюбності.
Сюжет діджитал-плакатів концентрований на тортурах, щоб донести такими візуальними образами всю жорстокість дій російської влади.
Аналогові колажі занурюють глядача у стан, коли він розуміє, чим може закінчитися байдужість. Один колаж – це наче прірва залита кров'ю жертв, над якою повисли птахи. Інший має зовсім інший посил: він легкий, аж наче райський – це те відчуття, до якого прагнуть полонені, мріючи зараз про це у тортурах.
Анімація розповідає про те, з чим доводиться зіштовхуватися ув'язненим. Руки, які з’являються нізвідки — анонімні та могутні, то руки катів. Що наносять тілесні удари (розбитий ніс) та психологічні (поява міміки-крику). І зрештою ці катування переходять усяку межу — символом цього стає мотузка, що спалахує вогнем і клітка валиться у прірву. В останній частині ми бачимо так само анонімну руку, що тримає ключ і відчиняє ворота — звідки вилітає пташка без обличчя, але яка сиділа у клітці. Усі полонені мають бути звільнені — головний сенс цього кадру.
Це серія робіт спрямована для підтримки проекту «Звільнити без умов і обмінів!». Мета цього проекту – привернути увагу до проблеми цивільних ув'язнених, деякі з яких перебувають в неволі з самого початку повномасштабного вторгнення, а деякі ще з 2014, 2015... років
