25-27 травня родина політв’язня Івана Яцкіна приїхала до виправної колонії №44 м. Бєлово у Кемеровській області Росії на перше за роки ув’язнення тривале побачення. Для того, щоб зустрітися з Іваном, його дружина Гульнар з двома синами їхали кілька днів з Криму, подолавши 5 000 км.

‍«Побачення нам ніколи не давалися легко. У 2021 р., коли я їздила на суд в Сімферополь, була вимушена брати мільйон дозволів на зустріч з Іваном, яка відбулася тільки на третю добу очікування та кожноденних приїздів. Це побачення також переносилося з травня минулого року. До того ж я дуже сильно переживала, що працівники колонії будуть перешкоджати — помістять Івана до ШІЗО на час побачення, але все пройшло добре», — розповіла Об’єднанню дружина бранця Гульнар.

До ШІЗО Івана закрили вже після побачення з рідними, адже він не виходів після цього на зв’язок. Гульнар робить таке припущення через те, що Іван регулярно потрапляє до штрафного ізолятора для, так би мовити, «виховних цілей». Яцкін потерпає від утисків у колонії, адже говорить те, що думає, постійно підкреслює невинуватість та сфабрикованість своєї справи.

‍«Я поцікавилася в чоловіка за харчування. За його словами, торік їм давали “лосиний корм”. Не зрозумівши я перепитала, а він відповів, що це сушена картопля, що перед подачею в’язням варилася. Також готують щі та рідкі каші, але в цьому році давали й нормальну, а не сушену картоплю. Словом, харчування жахливе», — каже Гульнар.

Попри те, що на території колонії є кілька робітничих цехів Іван не працює: мало вільних місць та за роботу майже не платять. Під час зустрічі Гульнар бачила з вікна чорний смог, що йшов з труби одного з цехів, яким вимушені дихати всі навколо.

«В Івана стопи фіолетового кольору. Виявилося, що це наслідки обмороження після “Лефортово”: тоді мого чоловіка кілька годин протримали на вулиці без взуття. У цій же установі у нього стався конфлікт з іншим в’язнем, що привів до травм. До сьогодні він потерпає від постійних головних болів та дискомфорту в грудній клітині. За словами лікарів, це остеохондроз».

За словами дружини, у бранця впав зір та він пише майже навмання. Також Іван сидить на знеболювальних: сильно болять зуби. Політв’язень вперше з моменту затримання побачив своїх синів, яким зараз 5 та 6 років. На жаль, маленьку донечку, що народилася вже після арешту Івана, батько на цій зустрічі так і не побачив.

Психологічно Іван пригнічений. ВК №44 м. Бєлово є «червоною» колонією, тобто там управляють всім співробітники та підконтрольна їм група ув'язнених. В установі культивується підлість та ницість: той хто поводитися агресивно та здає інших адміністрації за найменшу помилку — живе найкраще. Тож незаконно засуджений Іван почуває себе самотньо і не може нікому довіряти. Як тільки він заводить знайомство та починає з кимось дружити, їх розділяють по різних отрядам.

‍«Про можливість обміну та надію на нього ми навіть не обговорювали. Зараз в першу чергу хочеться, щоб Івана перевели до колонії, що була б ближче до рідного Криму. До того ж ми розуміємо, що наразі важливіше повертати додому військовополонених», — сказала Гульнар.

Нагадаємо, уродженця села Войкове Первомайського району Криму Івана Яцкіна затримали 16 жовтня 2019 року. Відомо, що чоловік займав активну й відверту проукраїнську позицію.

Російське слідство звинувачує його в тому, що, перебуваючи в Сімферополі з 14 лютого до 30 березня 2016 року, він за завданням СБУ спілкувався зі своїми знайомими з-поміж правоохоронців, «збираючи персональні дані співробітників оперативно-пошукового бюро МВС у Республіці Крим». А перебуваючи з квітня до липня того ж року на території України, «через інтернет та під час особистих зустрічей зі співробітниками СБУ» передав їм ці дані, що становлять державну таємницю. Яцкін свою провину не визнає. СБУ повідомили, що Іван Яцкін не співпрацював зі Службою безпеки України.