«12 жовтня 2022 року близько 5-ї ранку до будинку моїх батьків, де мешкав також брат, прийшли озброєні люди. Це була група з 8 осіб, які приїхали на мікроавтобусах, схожих на Mercedes-Benz Vito.

Спочатку вони телефонували у домофон, потім голосно стукали. А коли двері почали вибивати, мої рідні все ж відчинили. У квартиру зайшло четверо озброєних, інші — залишилися на вулиці. Усі були в масках, говорили російською.У квартирі провели обшук, вилучили комп'ютер, зброю та тепловізор батька, що він використовував під час полювання. А також коштовності, заощадження на суму 7-8 тисяч доларів, свідоцтва про народження, диплом про освіту, мій та братів військові квитки. Близько 9 ранку військові виїхали, забравши батька та брата. Знайомі зі страху не пішли до комендатури.

Тиждень я не міг зв'язатися із рідними — у них забрали телефони. Потім мені сам подзвонив батько та розказав що сталося. Його відпустили наступного дня після затримання, а мого брата — ні. Батько розповів, що їх відвезли до старої будівлі районного осередку поліції. Брата звинуватили в тому, що він був коригувальником вогню на Кримський міст.

У відділенні Віктора та батька зв'язали та відвели до різних кабінетів. Батька били берцями по ногах і кістках, лупцювали прикладом, одягали на голову пакет. Також йому вмикали аудіозаписи з його перехопленими телефонними розмовами з 2014 по 2022 рік, які він слухав близько години.Батько тиждень лежав у ліжку. До лікарні не звертався, але ходив до стоматології, де йому видалили два зуби. Після прослуховування телефону, він боїться повідомляти мені подробиці перебування у полони, про людей, які били його у відділенні поліції.

Можливо, приводом для затримання стала моя участь в АТО. Один з членів нашої профспілки пішов на співпрацю з окупантами та міг надати їм інформацію про мене. Під час обшуку солдати забрали мій військовий квиток. Може подумали, що він належить моєму братові. Сам брат не служив.

Крім того, мої рідні раніше відмовилися співпрацювати з росіянами. Мій батько не брав участь у референдумі, збрехавши, що вже проголосував. Моя родина — залізничники та живуть у залізничному відомчому будинку. Після референдуму до них заходили, щоб зробити облік майна та сказали, що треба виходити працювати. Ймовірно, викрадення ще пов'язано із відмовою батька продовжувати роботу.

Родина моєї тітки також працює на залізниці. Вони пішли на співпрацю та заповнювали анкету, в якій потрібно вказати родичів до третього коліна. Можливо, вони надали дані про мою сім'ю.Батько ходив до комендатури, щоб дізнатися про мого брата. У черговій відповіли, що Віктора забрали ФСБ, але причину затримання та його місцеперебування не назвали.

Рідні почали шукати нову роботу та подавали заявки до різних організацій. При цьому, вони не наповнювали графу родичів у анкетах. Через деякий час до них додому прийшли представники ФСБ і спитали, чому вони не вказують сина в анкеті. Батьки відповіли, що той перебуває під слідством за тероризм. У роботі їм відмовляли.

Батьки також повідомили мені, що до них додому приходила незнайома жінка. Вона сказала, що їздила до колонії Маріуполя бачила там Віктора. Більше жодної інформації не надала».