Об’єднання родичів політв’язнів Кремля 27 лютого 2025 року провело пресконференцію “Енергодар і ЗАЕС у заручниках Кремля: як окупанти знищують цивільний опір і шантажують світ”, приурочену до третьої річниці окупації Енергодару та Запорізької атомної електростанції, яка відбулася 4 березня 2022 року.
У межах заходу було представлено матеріали щодо системних воєнних злочинів, скоєних російськими окупантами, зібраних на основі задокументованих Об’єднанням свідчень протягом повномасштабної збройної агресії, зокрема й Аналітичний огляд документування воєнних злочинів на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) Запорізької області.
Як уточнив голова Об’єднання Ігор Котелянець, за цей час документатори організації опитали 422 людини, які були свідками вчинених злочинів або постраждалими. За отриманою інформацією виявлено 288 осіб, які були незаконно ув’язнені. Найбільше задокументованих Об’єднанням випадків незаконного позбавлення особистої свободи цивільних громадян виявлено на ТОТ Запорізької області - 192 випадки, зокрема, м. Мелітополь - 49, м. Енергодар - 30, м. Бердянськ - 20, м. Токмак - 16, м. Молочанськ та м. Пологи - по 7 осіб, м. Дніпропрудне - 6.
“І це лише інформація нашої організації, яку ми своїми скромними зусиллями й невеличкою командою документаторів встигли зібрати. Відповідно, варто розуміти, що реальна цифра в рази більша. В основному дуже різна була географія документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності, але в основному це Запорізька область. За нашими спостереженнями, росія дуже часто приховує інформацію про людей, яких утримує. Реальні причини затримань, які зазвичай не оголошуються, завжди пов'язані або з політичною діяльністю чи проукраїнською позицією, участю в мирних протестах або просто в нелояльності до окупантів. Це може бути волонтерська діяльність, релігійні переконання, або робота на стратегічних об'єктах, зокрема це робота на Запорізькій атомній електростанції”, - пояснив голова Об’єднання Ігор Котелянець.
Аліна Родіна, яка є координаторкою відділу документування Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, підтвердила ці спостереження. “За період збору та обробки інформації про те, які методи репресій найчастіше застосовують окупанти проти цивільних, ми фіксували різні випадки, на жаль, багато з них є дійсно жахливими. Викрадення, безпідставні звинувачення, залякування розправою затриманого чи його рідних, катування. Фіксувалися інциденти примусу до праці, коли особу, яку було викрадено, примушували рити могили для того, щоб там ховати інших затриманих окупантами українців”, - уточнила вона.
Документаторка наголосила, що багато цивільних, які самі знаходяться або мають рідних в окупації, досі не готові повідомляти та документувати воєнні злочини росіян. Люди дійсно бояться, адже передача будь-якої подібної інформації може нести небезпеку.
Водночас, на думку Антоніни Шостак, голови правління та адвокатки ГПО “Егіда-Запоріжжя”, дуже велика кількість цивільних, які перебували у незаконному ув’язненні, нікуди не звертаються і не отримують жодної правничої допомоги через недопрацювання з боку державних інституцій. “Наші громадяни взагалі не знають ні алгоритмів звернення, ні до кого звертатися … І, власне, дуже часто не знають, що вони можуть отримати якусь допомогу від держави, підтримку, що існують якісь певні системи встановлення факту і так далі. І, напевно, якби люди про це більше знали, можливо, і охочіше би зголошувалися на документування воєнних злочинів свідками або постраждалими, яких вони є”, - поділилася вона своїм досвідом спілкування та співпраці з цивільними, які перебували в полоні.
Сергій Бізденежний, координатор громадської приймальні УГСПЛ в Запорізькій області, розповів про специфічні випадки поводження окупаційного режиму з цивільним населенням з огляду на особливість регіону і про те, з якими юридичними викликами стикаються постраждалі після звільнення з незаконного ув’язнення та виїзду з ТОТ. “Хотів би доповнити попередніх спікерів такими випадками, як переслідування учасників АТО в минулому. Неважливо, що людина комісована, в якому році це відбулося тощо. Власне, такі люди піддаються дуже жорстоким тортурам”, - зазначив він і додав, що в Запорізькій області також притаманні випадки примусової депортації, як різновиду воєнного злочину. Це найчастіше відбувається щодо осіб, які, власне, здійснювали підтримку України.
Своєю історією свавільного затримання та репресій поділилися Володимир Жайворонок, мешканець м. Енергодар, який був незаконно ув’язнений та після звільнення виїхав з окупованого міста. “Я потрапив до полону, в якому перебував 2 місяці, через сусіда-поліцейського, який перейшов на бік ворога. У камері 3,5 на 3,5 метри перебувало 24 людини. Там помирали навіть... Всіх катували: не було жодної людини у камері, яку б не катували струмом”, - розповів він. Володимир зазначив, що йому дивом вдалося звільнитися завдяки зусиллям батьків.
Історію Сергія Спартесного, працівника ЗАЕС, якого понад рік тримали в незаконному ув’язненні й наприкінці серпня 2024 р. звинуватили в шпигунстві та присудили 12 років позбавлення волі, розповіла його дружина - Наталія Спартесна. “Мій чоловік працював на Запорізькій атомній станції начальником зміни турбінного відділення на шостому блоці, працював до останнього і виїжджати не збирався, так і казав: я буду до останнього… Зараз він знаходиться в колонії суворого режиму №10 у м. Саратов, де відбуває покарання”, - зазначила вона.
Іван Самойдюк, перший заступник голови Енергодару, який пережив незаконне ув’язнення і зараз активно бореться за звільнення з окупації енергодарців розповів про ситуацію у місті. “Наразі в окупації залишаються ті люди, які з тих чи інших причин не можуть виїхати, і ті, яких влаштовує російська влада. Дуже багато українців, які лишилися там, щодня живуть в очікуванні, що до них скоро прийдуть у двір … Зрештою окупантам за три роки вдалося зробити те, що вони хотіли з першого дня – залякати й довести населення окупованих територій до того стану, як живе “рабське стадо”. Вони ненавидять українців за те, що вони можуть дозволити собі бути вільними”, – сказав Іван Самойдюк.
Як Енергоатом допомагає енергетикам, які повертаються з окупації, та чи загалом має організація можливість сприяти виїзду енергетиків з ТОТ розказав головний консультант голови правління по взаємодії з громадськими організаціями АТ «ДП НАЕК «Енергоатом» Вячеслав Губа. Зокрема, він уточнив, що половина працівників ЗАЕС виїхала з Енергодару. Це близько 5 тис. громадян. Майже 2 тис. з них Енергоатом вже працевлаштував. “Пріоритетно ми працевлаштовуємо даних працівників в інші підрозділи компанії. Ми створили додаткові робочі місця. Однак проблема така, що до повномасштабної війни Енергоатом без врахування Запорізької АЕС в середньому в рік приймав 1300 людей. Виїхав в основному кваліфікований персонал, для якого просто немає такої кількості вакансій. Рятують нові проєкти, рятує позитивна динаміка у нас по Хмельницькій атомній станції. Там багато людей залучено”, - розповів Вячеслав Губа.
В завершення пресконференції Ігор Котелянець нагадав, що українськими міжнародними правозахисними організаціями запущена кампанія People First, мета якої - закликати до беззаперечного звільнення всіх цивільних з незаконного ув'язнення, об'єднати людей, правозахисні організації, суспільства інших країн навколо цієї ідеї.
Повне відео пресконференції “Енергодар і ЗАЕС у заручниках Кремля: як окупанти знищують цивільний опір і шантажують світ” доступне за посиланням.
Довідково. Об’єднання родичів політв’язнів Кремля з початку повномасштабного вторгнення росії на територію України опитує постраждалих та свідків міжнародних злочинів, скоєних російськими військовими на окупованих територіях України та документує отриману інформацію. Організація є учасницею коаліції громадських організацій “Україна. 5 ранку” та глобальної ініціативи T4P (Трибунал для Путіна).
Документування воєнних злочинів здійснюється за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.
Аналітичний огляд підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду “Відродження”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.
