ЗАЯВА щодо ймовірного катування, нелюдського поводження, насильницького переміщення, порушення права на медичну допомогу та права на справедливий суд політв’язня Григорія Сінченка в російському СІЗО

За інформацією Тетяни Гулевської – матері незаконно увʼязненого Росією цивільного Григорія Сінченка – влада РФ свідомо не надає тяжкохворому Григорію медичної допомоги, не дозволяє передач і будь-яких контактів із ним. На тілі Сінченка є ознаки катувань. Росія відмовляє бранцеві у доступі до правової допомоги: чинному адвокатові не дозволяють бачитися з Григорієм, а сам адвокат заявляє, що  з вікон СІЗО №2 Таганрогу, де перебуває Сінченко, постійно чути крики. 

Попередній адвокат Сінченка відмовився надавати послуги, надіславши повідомлення його матері, пані Тетяні, що “знайомі з російських правоохоронних органів переконливо порадили йому” відмовитися захищати українського в’язня під ризиком як мінімум втратити адвокатську ліцензію, а в гіршому разі – бути мобілізованим на війну проти України. 

Під час чергового судового слухання справи 12 серпня 2024 року, до якого адвокат підключився по відеозвʼязку, Григорій виглядав побитим та змученим. Захисник побачив Сінченка з синцями на обличчі: під очима Григорія були свіжі гематоми, на підборідді і на губах – садни, все обличчя було опухле. Адвокат встиг тільки поставити запитання Григорію про його стан, після якого відеозв’язок одразу вимкнули. Після цього інциденту 14 серпня 2024 року адвокат прибув у Таганрог на побачення з Сінченко, але його не пустили до підзахисного, а пізніше передали записку, в якій нібито Григорій повідомляє що не хоче його бачити. 

Наступне судове засіданні відбулося 26 серпня 2024 року: на ньому Григорій дуже пригніченим, сидів з опущеною головою, не брав активної участі в засіданні  захищаючи себе, як він це робив зазвичай, а сидів мовчки. На запитання судді, чи визнає Григорій свою провину, він вперше заявив, що визнає. Григорій вперше змінив показання і став визнавати свою провину, не захищав себе і озвучив прохання до адвоката не оскаржувати рішення суду. 

Адвокат та мати Сінченка вважають, що Григорій прийняв таке рішення, бо в разі оскарження і подання апеляції йому доведеться ще пів року перебувати в цьому ж СІЗО №2 Таганрога, де його катують, відмовляють у наданні медичної допомоги та забороняють бачитися з адвокатом. У разі ж відмови від оскарження, Сінченко  сподівається на переведення в іншу колонію. Вочевидь, нині Григорій згоден на все, аби його швидше перевели з СІЗО№2 Таганрога. 

Після судового засідання адвокат знову намагався потрапити до Сінченка, а також отримав відмову.

Наступний суд буде 21 жовтня. Моральний та фізичних стан Сінченка дуже тяжкий, а раптова зміна його свідчень та позицій у судовому процесі, а також побите обличчя й відмова оскаржувати рішення суду свідчать про примус та насилля здійснені щодо нього в колонії. На думку матері та адвоката, Григорія катували для того, щоби вибити “зізнання”. 

Окрім цього, Григорій Сінченко має інвалідність та не отримує медичної допомоги. Йому  заборонено й отримувати ліки від рідних. Григорій має захворювання хребта, а також набуті за час незаконного ув’язнення каліцтва (зокрема пережив травмування грудної клітини, розрив правої легені та посттравматичний пневмоторакс праворуч). Пізніше в цій легені розвинувся туберкульоз, це підтверджує довідка з Донецького СІЗО 2020 року. Крім того, Григорій має численні травми після катувань та захворювання, пов’язані з його протестними голодуваннями. 

Зважаючи на стан здоров’я Григорія, такі дії є жорстоким поводженням, фізичним та психологічним насильством. Відповідно положень Римського статуту Міжнародного кримінального суду катування визнається і злочином проти людяності (статті 7(1)(f)) і воєнним злочином (статті 8(2)(a)(іі)). В обох випадках катування означає умисне заподіяння сильного болю або страждань, фізичних чи психічних, одній або декільком особам. Дії з боку РФ відносно пана Григорія містять в собі ознаки злочинів, передбачених міжнародними актами. 

Григорій позбавлений можливості спілкуватись з рідними, листуватись, отримувати посилки, мати доступ до будь якої інформації. 

Порушення  прав українського громадянина Григорія Сінченка з боку російської влади – а саме: порушення права на справедливий суд, ненадання медичної допомоги, катування та нелюдське поводження — є грубими порушеннями Женевських конвенцій 1949 року.

Григорій Сінченко – громадянин України, який вже вдруге незаконно позбавлений свободи з боку окупаційної влади. Вперше Григорій був затриманий у 2016 році був затриманий невідомими озброєними людьми за звинуваченням у роботі на користь України у м. Донецьк, де у місцевому СІЗО зазнав тортур. Григорія Сінченка звільнили під час великого обміну в грудні 2017 року. 

Після звільнення - в Україні Григорію не була надана належна медична та психологічна реабілітація. Програма надання належного комплексного медичної і психологічної допомоги цивільним, що пережили незаконне увʼязнення – відсутня і зараз. 

У жовтні 2019 року Григорій влаштував акцію проти тортур на тимчасово окупованій території біля станції стільникового оператора «Фенікс». Чоловік виклав відео в YouTube з підписом: «Це зроблено з метою привернути увагу до нелюдських тортур у підвалах МДБ. Народ Донбасу має вийти на акцію протесту проти тортур чи фашистська республіка залишиться без зв'язку».

31 жовтня 2019 року Григорія затримали «співробітники МДБ Донецька» та вдруге помістили за ґрати. Наприкінці 2020 року Григорій Сінченко втік звідти, але за місяць його затримали втретє. Після цього його незаконно вивезли на територію РФ із Донецької області і наразі він перебуває в СІЗО № 2 у Таганрозі. 

Порушення  прав українського громадянина Григорія Сінченка з боку російської влади – а саме: порушення права на справедливий суд, ненадання медичної допомоги, катування та нелюдське поводження — є грубими порушеннями Женевських конвенцій 1949 року.

Примусове переміщення громадян України за межі країни є незаконною дією з боку окупантів. Такі дії є порушенням міжнародного гуманітарного права, зокрема, статті 49 Женевської конвенції (IV) про захист цивільного населення від 1949 року та статті 85 Додаткового протоколу (І) до конвенції 1977 року, які забороняють будь-яке примусове індивідуальне або масове переселення чи депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованих територій до території держави-окупанта, незалежно від причин.

Крім того, насильницьке переміщення чи депортація населення, здійснювані окупаційною владою РФ можуть бути кваліфіковані як злочини проти людяності або воєнні злочини відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

‍

Відповідно до положень Женевської конвенції (IV), цивільні особи  повинні мати право на допомогу кваліфікованого правозахисника за власним вибором, який повинен мати змогу вільно відвідувати обвинуваченого та повинен бути забезпечений усіма необхідними засобами для підготовки захисту. Пан Сінченко позбавлений такого права, адвокат зі сторони держави-окупанта не захищає його права, через що не може бути реалізовано право на захист.

Конвенція передбачає право на отримання медичної допомоги,  якої вимагає стан здоров'я цивільних осіб, мати зв'язок з навколишнім світом: мати право отримувати візити від делегатів держави-покровительки та Міжнародного комітету Червоного Хреста, отримувати, принаймні, одну посилку з предметами допомоги на місяць. На даний час це право пана Сінченко також порушено. 

Крім того, насильницьке переміщення чи депортація населення, здійснювані окупаційною владою РФ можуть бути кваліфіковані як злочини проти людяності або воєнні злочини відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Таким чином, Російська Федерація як держава-окупант частини території України та сторона міжнародного збройного конфлікту зухвало ігнорує норми міжнародного гуманітарного права та систематично порушує права людини щодо українських громадян, які знаходяться під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни. Політично мотивованими переслідуваннями, свавільними ув’язненнями, депортацією тих, хто займає проукраїнську позицію та ігноруванням їхнього становища у місцях несвободи, Росія систематично порушує взяті на себе зобов’язання відповідно до міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини. 

Вимагаємо від Російської Федерації:

• припинити катування та нелюдське поводження з Григорієм Сінченком, забезпечити доступ до медичного обслуговування та дозволити зустрічі з адвокатом;
•  припинити вчинення порушення норм міжнародного права щодо примусового переміщення громадянина України Григорія Сінченка за межі країни, зокрема з окупованої території до території держави-окупанта;
• забезпечити Григорію Сінченко можливість отримувати посилки від рідних та близьких, забезпечити право на листування;
• забезпечити дотримання стандартів справедливого суду щодо громадянина України  Григорія Сінченка та реалізацію його права на захист;
• припинити переслідування людей на тимчасово окупованих територіях України через висловлення своїх поглядів та проукраїнську позицію;
• звільнити незаконно увʼязненого Григорія Сінченка та інших політичних в’язнів, яких утримують на території тимчасово окупованого Криму, інших тимчасово окупованих територіях України та на території Російської Федерації;
• припинити застосування тортур, жорстокого і нелюдського поводження та систематичних порушень прав людини щодо незаконно ув’язнених громадян України

Ми закликаємо органи державної влади України:

• внести незаконно увʼязненого росією Григорія Сінченка до списків на “обмін” – списки на наступне одночасне звільнення – та вжити активних заходів і дій для термінового звільнення Сінченка, зважаючи на стан його здоров’я;
• внести Григорія Сінченка до програм повернення за допомогою механізмів, передбаченоих проєктом “Хочу к своим” https://hochuksvoim.com/uk від Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими; 
• виробити ефективні механізми звільнення свавільно затриманих окупаційними силами цивільних громадян України  та адвокатувати їхнє повернення. 

Ми закликаємо уряди іноземних держав та міжнародні організації:

• вимагати від російської влади проведення перевірки умов утримання Григорія Сінченка та наявності доступу до правової та медичної допомоги;
• закликаємо Міжнародний Комітет Червоного Хреста вжиті всі можливі заходи для отримання доступу до місця утримання Григорія Сінченка, проведення особистої зустрічі з ним та наданню допомоги; 
• закликаємо Комітет ООН з насильницьких зникнень направити офіційну вимогу до РФ щодо припинення порушень прав громадянина України Григорія Сінченко;
• виступити медіатором у процесі звільнення свавільно ув’язнених цивільних осіб, зокрема в рамках роботи Міжнародної платформи за звільнення незаконно утримуваних Росією цивільних громадян України;
• запровадити окремий режим санкційних обмежень щодо причетних до порушень прав людини та незаконні увʼязнення цивільних на тимчасово окупованих територіях України;
• всебічно підтримувати Україну для забезпечення  деокупації територій в межах її міжнародно визнаних кордонів.

‍