"Як людина, яка вийшла з незаконного ув'язнення не за обміном, хочу сказати, що отримавши травматичний досвід, люди на спілкування з усіма інстанціями та фондами не готові.  Дуже багато ситуацій, коли людина виходить, а її рідні або на окупованій території, або за кордоном взагалі. І ця людина залишається одна.

Ви можете сказати, що зараз світ такий передовий, є інтернет, є телебачення, а я можу вас запевнити: всього рік тому влітку я сиділа у чужій квартирі без телевізора, без інтернету, без телефона, взагалі без нічого.

Можу сказати вам з відповідальністю, що 80% людей, які йдуть знов таки не за обміном, вони все ж таки намагаються повернутись в Україну, для них ця країна - якийсь прихисток. Я можу назвати такі приклади, коли люди з вищою освітою, навіть не знають, що є такий центр допомоги врятованим.

Я цього теж не знала, коли вийшла: що є Блакитний птах, що є центр допомоги врятованим. І  потім, все ж елементарно: кожна людина, якщо вона вийшла з незаконного ув'язнення, куди вона йде, в першу чергу?

Це поліція і лікарня. Я вважаю, що це або на якомусь рівні законодавчому треба вносити і зміни писати, що людина коли туди вперше прийшла, їй повинні сказати, куди звертатися. Я, наприклад, взагалі не знала, що в такому-то міністерстві треба отримати такий-то статус і що для цього треба написати заяву.

Тобто в мене дві вищі освіти, і я такого не знала. Якби ж мені це сказали в поліції! Я скільки туди разів ходила, на жаль, мені ніхто не сказав, і так само я ходила в лікарню, там теж не сказали. То як же я можу знайти ті інстанції, ті фонди і написати цю заяву в Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України на комісію?"

Олена Ягупова, незаконно ув’язнена цивільна під час Правозахисного клубу «Повернення поза обміном: як захистити права самостійно звільнених з неволі РФ».

‍