Сьогодні в Офіс Омбудсмана України відбулося засідання Робочої групи, на якому озвучив список проблем, з якими зіштовхуються цивільні бранці, і запропонував рішення, розроблені ГО Об'єднання родичів політв'язнів Кремля. Зокрема, щодо вдосконалення роботи Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії Росії проти України та щодо розширення сфери дії Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Протягом тривалого часу Об'єднання родичів політв'язнів Кремля провело дуже ретельний моніторинг та аналіз практичного застосування Закону України про соціальний та правовий захист. Ми знайшли десятки проблем, які не дають нормам цього закону бути реалізованими, запропонували владним установам 50 конкретних рішень, як ці проблеми усунути. Аналітичний моніторинговий звіт розроблений як експертна підтримка Кабінету Міністрів України та Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України у формуванні й реалізації плану заходів щодо забезпечення впровадження ефективних механізмів соціального та правового захисту осіб, що були незаконно ув’язнені внаслідок збройної агресії РФ, а також членам їхніх родин.
Даний документ відповідає на запитання і роз’яснює природу системних проблем, пропонує рекомендації як органам державної влади, так і громадському сектору, а також членам родин ув’язнених, які стикаються з неможливістю реалізації своїх прав.
Але сьогодні говорили саме про роботу Міжвідомчої комісії при Міністерстві реінтеграції.
Наші дослідження і результати опитуванння заявників показали, що Процедури прийняття Комісією щодо встановлення факту позбавлення особистої свободи не є прозорими та зрозумілими для заявників. Ця ситуація у деяких випадках унеможливлює прийняття справедливих рішень, що гарантували б своєчасний та комплексний державний захист незаконно ув’язненим особам та членам їхніх сімей.
1. ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ ПОЗБАВЛЕННЯ ОСОБИСТОЇ СВОБОДИ Є АДМІНПОСЛУГОЮ І МАЄ ВІДБУВАТИСЯ ЗГІДНО З ЗАКОНОМ ПРО АДМІНІСТРАТИВНУ ПРОЦЕДУРУ
Встановлення факту позбавлення особистої свободи на сьогодні в Україні згідно з чинним законодавством є адміністративною послугою і має відбуватися відповідно до закону про адміністративну процедуру.
Звільнені з незаконного увʼязнення громадяни, а також родичі осіб, що наразі позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії рф часто заявляють про недовіру до комісії і її рішень через закритість роботи комісії, відсутність комунікацій та невідповідність роботи Комісії національному законодавству.
Така оцінка зумовлена трьома основними проблемами, які виділяють самі заявники:
систематичні порушення Комісією строків розгляду заяв та надання відповідей;
у випадках, коли Комісія відмовляє заявнику у встановленні факту незаконного увʼязнення - відповідь про це не містить інформації про мотиви такої відмови і позбавляє заявника законного права на обгрунтоване рішення державного органу;
заявники, що бажають бути заслуханими членами Комісії - позбавлені цієї можливості.
Крім того, канцелярія Міністерства реінтеграції періодично губить документи заявників.
Ми бачимо необхідність та наполегливо рекомендуємо
Міністерству з питань реінтеграції ініціювати приведення у відповідність до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист…” опис адміністративної послуги та Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Просимо членів Комісії ініціювати ці зміни до Положення про комісію та здійснити контроль виконання міністерством заходів з усунення порушень.
Розробити, затвердити й оприлюднити інформаційну картку адміністративної послуги надання виписки з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Привести у відповідність до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру»: Положення про Комісію, Порядок призначення та виплати допомоги та Порядок створення, ведення, доступу до відомостей Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи.
Комісії надавати заявнику в письмовій формі обґрунтування (мотивування) рішення про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Голові Комісії забезпечити можливість заявникам, що цього бажають, надавати пояснення та/або зауваження Комісії в режимі відеоконференції відповідно до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».
Організувати проведення навчання для членів Комісії та відповідальних працівників Мінреінтеграції - процедурі встановлення факту позбавлення особистої свободи, щодо впровадження і виконанню вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».
2. ПРОБЛЕМА ВІДМОВИ ЗАЯВНИКУ У ВСТАНОВЛЕННІ ФАКТУ ЧЕРЕЗ ВІДСУТНІСТЬ ЧІТКИХ І ЗРОЗУМІЛИХ ВИМОГ ЩОДО ПОДАННЯ ЗАЯВ
На виконання вимог Закону про соціальний та правовий захист і Положення про Комісію наказом Мінреінтеграції затверджено форми заяв, з якими заявник звертається до Комісії, зокрема, для встановлення факту та визнання членом сім’ї особи, стосовно якої встановлено факт. Існує єдина встановлена форма заяви про встановлення факту, яка є однаковою і для військовополонених, і для цивільних осіб.
Так, хоч форма і встановленого зразка, але не містить вимог щодо обсягу і змісту, окрім обов’язкових реквізитів. Вона містить розділ під назвою «Обставини позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України», яку заявник заповнює довільно.
Оприлюднених роз’яснень, крім дослівного цитування Закону, щодо заповнення заяви ні від Мінреінтеграції, ні від Комісії заявникам ще не було надано. В ході персональних та групових фокусних інтерв’ю, члени сімей незаконно позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії РФ громадян зазначали, що заповнення заяви та збір додатків викликає у них значні труднощі: вимоги не конкретизовані та важкі для розуміння заявником без юридичної підготовки або підтримки спеціаліста.
Тому наші рекомендації для Міністерства реінтеграції та членів Комісії:
Ініціювати внесення змін у Положення про Комісію визначити мінімально необхідний невичерпний перелік інформації та відомостей, що мають міститись у заяві, і ми готові висунути свої пропозиції щодо того, яким може бути цей список.
На основі аналізу практики роботи Комісії надати рекомендації заявникам та громадським організаціям щодо документів та відомостей, які у своїй сукупності будуть достатніми та належними для прийняття Комісією рішення.
Запровадити контроль якості усного та письмового консультування заявників, що звертаються до міністерства, з урахуванням їхнього психоемоційного стану, оскільки на цілодобовій гарячій лінії Національного інформаційного бюро ДП «Український національний центр розбудови миру» заявникам не надається необхідна інформація.
Комісії у випадках, коли в процесі вивчення витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань виникають обґрунтовані сумніви щодо ролі та статусу особи у наявному кримінальному провадженні, користуватись своїми повноваженнями направлення запитів щодо підтвердження й уточнення інформації, зокрема до Служби безпеки України, Офісу Генеральної прокуратури та Міністерства внутрішніх справ, чиї представники входять до складу Комісії.
3. НЕВИЗНАЧЕННЯ В РІШЕННІ КОМІСІЇ СТАТУСУ ОСОБИ ЯК «ЦИВІЛЬНИЙ ЗАРУЧНИК» АБО «ПОЛІТИЧНИЙ ВʼЯЗЕНЬ»
Приймаючи рішення про встановлення факту, Комісія не визначає правовий стан (статус) цивільної особи - заручник або ув’язнений з політичного мотиву, - щодо якої приймається рішення про встановлення відповідного факту. Також така інформація не вноситься до Єдиного реєстру осіб.
Абзац 8 пункту 7 Положення про Комісію передбачає, що під час прийняття рішення про встановлення факту Комісія може визначати право на отримання щорічної державної грошової допомоги для особи, стосовно якої встановлено факт, на особовий рахунок уповноваженої нею або членом її сім’ї особи у період дії в Україні або в окремих її місцевостях правового режиму воєнного стану. Щодо цивільних заручників аналогічна норма відсутня.
Тому ми Рекомендуємо:
Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи під час прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України визначати, до якого статусу належить особа - цивільний заручник чи позбавлений особистої свободи з політичних мотивів.
Ініціювати внесення відповідних змін до Положення про комісію, щоб передбачити можливість визначення цього статусу.
4. ПРОБЛЕМА ВІДСУТНОСТІ ОНОВЛЕННЯ СКЛАДУ КОМІСІЇ
Відсутності обмеженого строку повноважень, непредставленість організацій родин та організацій, що репрезентують різні постраждалі регіони України.
Рекомендації ГО Об'єднання родичів політв'язнів Кремля:
Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України розробити Положення про конкурс на обрання членами Комісії серед громадських об’єднань та організацій з урахуванням вимог, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», щодо провадження діяльності у сфері захисту прав людини, опіки особами, позбавленими особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, документування фактів та злочинів збройної агресії проти України, провадження пошукової діяльності.
Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України передбачити тренінги для членів Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України: базову підготовку для нових членів Комісії й регулярну щорічну актуалізацію знань про основи національного та міжнародного законодавства; заходи з підвищення рівня експертизи щодо аналізу й оцінки «складних кейсів», з якими стикаються члени Комісії в ході своєї роботи, а також узагальнення та аналізу набутого за минулий період досвіду для формулювання висновків і врахування їх у подальшій роботі та можливого удосконалення відповідної нормативно-правової бази.
Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України ініціювати внесення змін до частини 3 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей»1 , якими ввести до складу Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України представника Національної поліції України, який буде надавати інформацію Комісії щодо правового статусу заявників у кримінальних провадженнях. Це дозволить оперативно сприяти роботі Комісії.
5. ЗАКОН НЕ ОХОПЛЮЄ ВСІ ГРУПИ ОСІБ, ЩО БУЛИ НЕЗАКОННО УВʼЯЗНЕНІ ВНАСЛІДОК ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЇ
Провівши дослідження, ми виявили, що норми Закону, які визначають його дію за колом осіб, були оптимальними в контексті реалій на момент його прийняття до повномасштабного вторгнення.
Факт встановлюється щодо осіб, які були позбавлені особистої свободи починаючи з 20 лютого 2014 року. Якщо до початку повномасштабного вторгнення приблизна кількість цивільних заручників та ув’язнених з політичних мотивів становила 300 осіб, то з початком повномасштабної збройної агресії кількість цивільних громадян України, які були позбавлені особистої свободи, суттєво зросла. За інформацією, наданою Уповноваженим Верховної Ради з прав людини Дмитром Лубінцем на форумі «Україна. Рік 2024», який відбувся 24 лютого 2024 року, за неофіційними даними приблизно 28 000 громадян України перебувають в російських застінках. Різними джерелами вже підтверджено перебування у місцях примусового тримання понад 1 680 цивільних осіб. За даними Координаційного штабу та Об’єднаного центру СБУ кількість утримуваних цивільних осіб може становити близько 16 000 осіб.
Частину заручників незаконно затримали за «опір спеціальній військовій операції», але деяким з них не висунуто жодних обвинувачень. Умов для звільнення цивільних осіб РФ публічно не висуває. Особи, які були незаконно позбавлені особистої свободи, зазнають фізичних страждань, зокрема, піддаються тортурам, тілесним покаранням, брутальному поводженню зі сторони держави-агресора, але не всі з них провадили політичну діяльність або можуть бути визнані заручниками у розумінні МГП, і Закон наразі не передбачає для них жодного захисту чи підтримки.
Непоодинокі випадки, коли з декількох людей, які разом перебували в незаконному ув’язненні, одні особи отримують підтвердження факту позбавлення особистої свободи, а іншим особам відмовляють без пояснень мотивів відмови. Відсутність у Законі норми, що передбачала б надання соціальних гарантій незаконно ув’язненим, стала особливо актуальною після повномасштабного вторгнення. Зокрема, це чутливе питання для родин осіб, які, перебуваючи в незаконному ув’язнені, були вбиті представниками держави-агресора.
Наші рекомендації:
Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України ініціювати, а членам Комісії здійснити запит, на внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист…”в якому передбачити, що Закон поширюється на громадян України, які є цивільними особами, що перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, яких було незаконно позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора у зв’язку з незаконними діями держави-агресора, її органів, підрозділів, формувань, інших утворень щодо незаконного позбавлення волі громадянина України.
Закликаємо членів Комісії, зокрема й які входять до Комісії від громадських організацій, ініціювати вирішення цих проблем, а Мінреінтеграції здійснити заходи з усунення порушень в роботі комісії, щоб забезпечити людям, котрі пережили незаконне увʼязнення та їхнім рідним доступ до державної допомоги.
