Щороку, 30 серпня, світ відзначає Міжнародний день зниклих безвісти. На жаль, в Україні у зв’язку зі збройним конфліктом, який розпочався у 2014 році, кількість осіб, які зникли під час воєнних дій, в тому числі на тимчасово окупованих територіях України, постійно зростає.
За даними МВС України, станом на травень 2023 року офіційно підтверджено близько 23 тисячі осіб, які вважаються безвісти зниклими за особливих обставин внаслідок воєнних дій.
Ще у 2018 році був ухвалений Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин». Цей Закон, переглянутий після початку широкомасштабної агресії РФ проти України, встановив гарантії пошуку зниклих осіб, захисту їхніх рідних, надання їм соціальної підтримки. Крім того, цим Законом в структурі Мінреінтеграції була створена посада Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також визначено, що МВС відповідає за запуск Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Попри наявність спеціального Закону, вже понад п'ять років, система захисту осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також членів їхніх сімей, далека від досконалої.
Родини осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, стикаються з відсутністю належної комунікації зі слідчим відповідного підрозділу поліції, в провадженні якого перебуває справа про зникнення безвісти рідної людини. Особливо, така комунікація ускладнюються після того, як кримінальне провадження передається за територіальною підслідністю до управління поліції Донецької, Луганської, Запорізької областей, де кількість справ про зникнення безвісти військовослужбовців рахується тисячами. Перевантаженість слідчих призводить також до несвоєчасного та неналежного внесення ДНК-профілів від родичів зниклої безвісти людини до бази даних ДНК задля встановлення наявності або відсутності факту збігу з посмертними зразками ДНК, профілі яких внесені до загальної бази даних ДНК.
Від початку функціонування Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (з травня 2023 року) родини зниклих безвісти стикнулись з неможливістю отримати належний витяг із вказаного реєстру у зв’язку з відсутністю в ньому відомостей щодо зниклої безвісти рідної людини. Це, своєю чергою, призводить до неможливості реалізувати право на соціальний захист рідних зниклої особи.
За поточних умов, коли рідні зниклих осіб потребують державної підтримки, особливо важливим стає питання комунікації державних органів із рідними, надання їм інформації про те, на якій стадії знаходиться розшук їхніх близьких, про їхні гарантії та права. Тому діяльність Уповноваженого з питань зниклих безвісти є дуже важливою. Фактично, Уповноважений та його регіональні представники стали активними комунікаторами, аналітиками, які відповідають за належну взаємодію між родинами осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та державними органами, інституціями, на яких покладені функції розшуку таких осіб, та розв'язання інших питань, пов’язаних з цим.
Утім, 10 серпня 2023 року в медіа з’явилася інформація про ліквідацію посади Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. В Мінреінтеграції роз’яснили, що посада Уповноваженого не буде ліквідована, але на міжвідомчій нараді в Уряді розглядалося питання про перехід функціонала щодо зниклих безвісти від Мінреінтеграції до МВС, Міноборони та Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Втім, публічно так і не були представлені причини ухвалення цього рішення. Те, що представляється як «міжвідомчий перерозподіл функцій з метою підвищення ефективності роботи», на практиці призведе до відсутності єдиного уповноваженого координуючого органу. Це навряд чи сприятиме розшуку/пошуку зниклих, чи забезпечить кращу комунікацію із їхніми родичами.
Важливо зауважити, що рішення про «перерозподіл» функцій Уповноваженого з питань зниклих безвісти відбулося без консультацій з організаціями родичів зниклих безвісти. Розпорошення функцій Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, між правоохоронними та мілітарними органами, які, за визначенням (і особливо у воєнний час) не є і не можуть бути відкритими, створює ризик погіршення ситуації із захистом осіб, зниклих безвісти, та членів їхніх сімей. Крім того, суттєвими є питання щодо відповідності запропонованого перерозподілу повноважень положенням Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».
Питання розшуку/пошуку осіб, які зникли під час збройного конфлікту, є питанням міжнародного гуманітарного права, яке захищає право сімей знати про долю і місцеперебування своїх зниклих родичів. Тому держава повинна докладати всіх зусиль для запобігання зникненню людей безвісти, пошуку зниклих безвісти та подолання наслідків таких подій.
Коаліція «Україна. П’ята ранку» закликає владу до повноцінного виконання Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та до зваженого підходу до питання перерозподілу функцій Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Такий перерозподіл має бути обґрунтованим, супроводжуватися відповідними змінами до профільного Закону, передбачати визначення суб’єкта, який відповідатиме за підтримку постійного зв’язку із рідними осіб, зниклих безвісти в умовах збройної агресії проти України.
